Процесуальні особливості встановлення фактичних обставин, що підтверджують наявність підстав для закриття кримінальних справ, та прийняття судом рішення про їх застосування. Підстави, що не дають право на реабілітацію особи в судовому правочинстві.
Аннотация к работе
Важливим етапом у реформуванні інституту закриття кримінальних справ було прийняття КК України, в якому розширено коло підстав та змінено правові умови звільнення особи від кримінальної відповідальності. Дослідивши історичні джерела кримінально-процесуального права, автором зясовано, що інститут закриття кримінальної справи розвивався як комплексний правовий інститут, оскільки законодавець на всіх етапах його розвитку повязував передумови й порядок закриття справи з різними підставами, насамперед - звільненням від кримінальної відповідальності, а згодом реабілітуючими та формально-процесуальними підставами, кожного разу ускладнюючи чи, навпаки, спрощуючи процесуальну форму прийняття такого рішення, залежно від конкретних кримінально-правових підстав. Встановлено, що у своєму розвитку інститут закриття кримінальної справи пройшов кілька етапів, які характеризуються різним ступенем визначеності підстав та порядку закриття кримінальної справи: 1) зародження інституту та його розвиток, починаючи з давньоруського законодавства до другої половини XVII ст. Розглядаючи питання сутності інституту закриття кримінальної справи, досліджено співвідношення понять «закриття кримінальної справи», «закриття провадження у кримінальній справі» та «закриття кримінального переслідування особи». Ковітіді та ін.) щодо класифікації підстав для закриття кримінальних справ, узагальнено критерії класифікації: 1) за характером вчиненого діяння та особи, яка його вчинила (загальні та спеціальні); 2) за фактичними обставинами, які зумовлюють закриття кримінальних справ (обєктивні та субєктивні); 3) залежно від того, правом чи обовязком суду є закриття кримінальної справи (обовязкові та необовязкові); 4) за характером рішення про закриття кримінальної справи (умовні та безумовні); 5) за характером та правовою суттю підстав для закриття кримінальних справ (матеріальні та формально-процесуальні); 6) за наслідками для особи обвинуваченого, підозрюваного чи підсудного (підстави, що дають право на реабілітацію, та підстави, що не дають права на реабілітацію).Пропонується КПК України доповнити новими підставами для закриття кримінальної справи: а) якщо Особливою частиною Кримінального кодексу України передбачено спеціальну підставу звільнення від кримінальної відповідальності; б) у звязку з декриміналізацією діяння; в) за наявності у особи особливого правового статусу у випадках, передбачених законодавством. 49 Кримінального кодексу України, особу, яка вчинила злочин встановлено, однак її місцезнаходження невідоме через ухилення нею від слідства і суду, прокурор або слідчий за згодою прокурора направляє кримінальну справу до суду для вирішення питання про її закриття у порядку, передбаченому частиною 2 ст. 249 КПК України доповнити пунктом 5: «У разі відсутності дозволу уповноваженого органу чи посадової особи на притягнення до кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом, суддя виносить постанову про зупинення провадження в справі до надання згоди відповідним органом на притягнення особи до кримінальної відповідальності або припинення дії особливого правового статусу особи»; 280 КПК України доповнити пунктом 4: «У разі відсутності дозволу уповноваженого органу чи посадової особи на притягнення до кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом, суд зупиняє провадження в справі щодо цього підсудного до надання згоди відповідним органом на притягнення особи до кримінальної відповідальності або припинення дії особливого правового статусу особи».