Поняття і види міжнародних розрахунків. Паризька та Генуезька системи золотомонетного стандарту. Основні принципи функціонування Бреттон-Вудської валютної системи. Сутність та види операцій з валютами. Роль міжнародних валютно-фінансових організацій.
Аннотация к работе
Теоретичні питання регулювання міжнародних розрахунків Види міжнародних розрахунків залежать від: Специфіки субєкта: між конкретними контрагентами; між банками; між банком і контрагентом; між державою і банком;між державами.Система золотого стандарту, або золотого монометалізму, характеризується тим, що при ній роль загального еквівалента закріплюється за золотом, а в обігу функціонують золоті монети або грошові знаки, розмінні на золото. По-друге, система встановлювала пряму залежність грошової маси, що була в обігу в окремих країнах та на світовому ринку, від видобутку і виробництва золота. Однак, на відміну від системи золотого стандарту , звязок національних валют із золотом здійснювався опосередковано через долар США, який один зберігав зовнішню конвертованість у золото;• встановлення офіційних курсів валют через визначення їх золотого вмісту і твердофіксації долара;• прирівнювання долара до золота на основі фіксації ринкової ціни на золото;• здійснення операцій купівлі-продажу золота лише на рівні центральних банків країн з забороною таких операцій для всіх інших субєктів. Головні положення Кінгстонської валютної системи були юридичне оформлені у серії поправок до Статуту МВФ, суть яких така: • кожна країна - член МВФ на свій розсуд може вибирати режим курсу власноївалюти, тобто фактично узаконювався режим "плаваючих" курсів, до яких більшість країн прийшла раніше, коли в березні 1973 р. було введено режим "плаваючих" курсів для своїх валют всупереч вимогам Статуту МВФ; На основі цього відбулася відміна зобовязань країн - учасниць Кінгстонської системи використовувати золото в операціях з МВФ і відміна повноважень Фонду на прийняття від цих країн золота;Операції з купівлі-продажу валюти з терміном оплати більше двох банківських днів, не рахуючи дня укладення угоди, відносять до строкових операцій. Якщо очікується падіння курсу валюти, то ті, хто грає на зниження, продають її за існуючим у даний момент форвардним курсом, для того щоб через певний термін поставити покупцям цю валюту, яку вони, в разі сприятливого для них розвитку курсу, зможуть дешево купити на ринку, отримавши прибуток у вигляді курсової різниці. Якщо очікується підвищення курсу, гравці на підвищення скуповують валюту на термін, у надії при його настанні отримати її від продавця за курсом, зафіксованим у момент угоди, і продати цю валюту за вищим курсом. Валютний арбітраж є операцією, що поєднує купівлю (продаж) валюти з подальшим здійсненням контр-операції з метою отримання прибутку за рахунок різниці в курсах валют на різних ринках (просторовий валютний арбітраж) або за рахунок курсових коливань, протягом певного періоду Ринки, на яких укладаються ф" ючерсні угоди, як правило, мають певні відмінності, не властиві іншим фінансовим ринкам, а саме:торгівля фінансовими фючерсними контрактами здійснюється голосом на централізованій регульованій біржі;контракти надзвичайно стандартизовані, угоди укладаються в конкретні місяці на конкретний обсяг; основні цінні напери постачаються через розрахункову (клірингову) систему, а розрахункова палата гарантує виконання контрактів, укладених між її членами; фактична поставка фінансових інструментів з фінансових ф" ючерсних угод, як правило, трапляється рідко;термінові фінансові угоди мають бути високоліквідними, інакше вони мають тенденцію «вмирати»; витрати, повязані з укладанням угоди, на ринках, де прийнята практика відкритого оголошення, зазвичай бувають дуже низькими.