Теоретичні основи формування просторових соціоприродних систем у контексті концепції стійкого розвитку України - Автореферат

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора географічних наук ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ПРОСТОРОВИХ СОЦІОПРИРОДНИХ СИСТЕМ У КОНТЕКСТІ КОНЦЕПЦІЇ СТІЙКОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИУ суспільної географії є певні переваги порівняно з іншими науками у коректності постановки і подальшого вирішення глобальної екологічної проблеми, на якій змикаються складні взаємовідносини Природи-Населення-Господарства. Коректна постановка і обґрунтування реальних шляхів розвязання глобальної екологічної проблеми - унікальний шанс для географії укріпити свої фундаментальні теоретико-методологічні позиції в системі наук і посилити свій світоглядний статус. Сучасний поступ України до “постіндустріального”, “інформаційного”, “глобалізованого” суспільств під прапором концепції сталого розвитку, методологічні орієнтири якої ще остаточно не визначені, а, тому, досить сумнівні, примушує замислитись над більш загальними засадами людського, регіонального, і країнного розвитку - розвитку, який обумовлює соціальний запит на формування певних парадигм наукового дослідження. Тісний взаємозвязок соціального запиту на розвиток певної наукової парадигми і тенденцій розвитку окремої науки дуже чітко простежується в трендах економічної географії, яка, свідомо відійшовши від природної складової свого предмета, протягом лише останньої чверті ХХ століття здійснила стрімкий стрибок через “соціально-економічну” до “суспільної”, тим самим відмовившись від дослідження дійсно обєктивних коренів загострення глобальної екологічної проблеми. Зміст, тематична спрямованість і мета роботи тісно повязані з “Програмою формування національної екомережі України”, програмою ЮНЕСКО “Людина і біосфера”, “Порядком Денним на ХХІ століття” (Ріо-де-Жанейро, 1992), з “Підсумковою декларацією Всесвітнього форуму в Йоханнесбурзі”(2002 р.), “Кіотським протоколом” щодо викидів оксидів вуглецю в довкілля (1998-2005), з “Севільською стратегією” щодо організації і функціонування планетарної мережі біосферних резерватів, “Всеєвропейською стратегією збереження біологічного та ландшафтного різноманіття” (1995 р.), Законом України “Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки”, зокрема, Розділ в якому оговорюється проведення фундаментальних і прикладних досліджень, спрямованих на розроблення методів і рекомендацій щодо збереження та відтворення ландшафтного різноманіття.Проблема взаємодії суспільства і природи якнайкраще підходить до рангу міждисциплінарних, а те спільне, що поєднує витоки і різноманітність прояву екологічної проблеми - це територія, а в більш широкому розумінні - географічний простір, вивченням яких займаються географічні науки. Згідно з таким твердженням: - Розвиток просторових соціоприродних систем передбачає включення їх в загальну схему парадигми природничої історії, а прагнення до стану ноосфери з плином процесу ноосфероґенезу повинне здійснюватись Людиною саме в просторових межах соціоприродних систем; Просторовий зміст, а відтак, і розвиток соціоприродних систем реалізується у формуванні на будь-яких територіях, населених людьми, первинних ноосферних одиниць, які змістовно являють собою екосистеми і мають подвійний характер кордонів (у трофогенному і етногенному розумінні), котрі ніби “плавають” у просторі (Сонько, 1990-2003). Подолинським) трактується як матеріально-енергетична система, стає невідмінним від матеріально-енергетичних систем природи, а процес ноосфероґенезу (взаємодії природи і суспільства) не може розвиватись інакше як у географічному просторі. Результати цього аналізу дали підстави стверджувати, що системну єдність природи і суспільства треба шукати у більш високих просторових вимірах, в яких формується нова система - матеріальна субстанція, яка має властивості, відмінні від двох, окремо взятих і механічно припасованих одне до іншого - “природи” і “суспільства”, і яка за змістом найбільше наближається до ноосферної.Узагальнення суспільно-географічних витоків загострення глобальної екологічної проблеми, зроблене в дисертації, дозволило сформулювати і висунути ряд теоретичних і прикладних наукових положень щодо: - вирішення цієї проблеми на теренах України; Нове усвідомлення екологічного змісту сучасної просторової організації суспільства обумовлює обґрунтування особливого місця і конструктивної участі суспільної географії у дослідженні процесу ноосфероґенезу, що знаходить втілення у розробці найбільш фундаментальних світоглядних методологічних підходів до вивчення взаємовідносин природи і суспільства. Синтетичне узагальнення плину географічного та історичного процесу дозволяє зробити висновок, що головна причина виникнення і загострення глобальної екологічної проблеми криється у різних швидкостях розвитку природи і суспільства. З різних за просторово-часовою суттю або “розведеністю” в часі і просторі станів природи і суспільства виходять пошуки і знаходження специфічного екотопу Людини і вивчення його просторової еволюції.

. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ