Розкриття основних тенденцій дослідження педагогічних та правових аспектів соціалізуючого процесу засуджених неповнолітніх осіб у пенітенціарних установах. Обґрунтування чинників, які зумовлюють зацікавленість правознавства питаннями соціалізації.
Аннотация к работе
Теоретичні основи дослідження соціалізації неповнолітніх правопорушників: педагогічний та правовий аспектиВ статті розкрито основні тенденції дослідження теоретичних основ соціалізації неповнолітніх правопорушників у педагогічному та правовому аспектах, обґрунтовано чинники, які зумовлюють зацікавленість правознавства питаннями соціалізації. Ключові слова: соціалізація, інтеріоризація, соціальна адаптація, десоціалізація, ресоціалізація, правова культура, правове виховання. В статье раскрыты основные тенденции исследования теоретических основ социализации несовершеннолетних правонарушителей в педагогическом и правовом аспектах, обоснованы факторы, которые способствуют формированию интереса правоведения к вопросам социализации. Ключевые слова: социализация, интериоризация, социальная адаптация, десоциализация, ресоциализация, призонизация, правовая культура, правовое воспитание.Соціалізація, тобто процес входження людини в соціальне середовище, містить засвоєння певної системи знань, соціальних норм і культурних цінностей, настанов і зразків поведінки, моральних цінностей, які забезпечують функціонування в якості повноправного члена суспільства. Аналіз праць вітчизняних і зарубіжних соціологів, психологів, педагогів та правознавців, науково-методичної літератури, практики соціально-педагогічної роботи засвідчив, що соціалізація як процес входження молодої людини в соціальне середовище порушується, якщо індивід не засвоює позитивного соціального досвіду, не може адаптуватися до зразків поведінки та вимог суспільства. Волович стверджує, що соціалізація - це процес засвоєння індивідом знань, досвіду, норм і цінностей, включення його до системи соціальних звязків, необхідних для його становлення в суспільстві [3]. Смелзер зазначає, соціалізація - це шляхи, якими люди набувають досвіду і засвоюють установки, що відповідають їх соціальним ролям та характеризує соціалізацію через два підходи: адаптаційний (життя дорослої людини розглядається як кризи, які необхідно осмислити і подолати), і розвивальний (процес соціалізації не вичерпується подоланням одного кризового явища та переходом до наступного) [4]. Рубан виокремлює три основні підходи зарубіжних учених до вивчення проблем соціалізації - психоаналітичний: розглядається соціалізація як процес входження асоціального індивіда в суспільне середовище з наступною адаптацією; інтеракціоністський: соціалізація трактується як процес і наслідок міжособистісної взаємодії людей; соціально-психологічний: відображається погляд на неї як на двосторонній процес засвоєння й відтворення індивідом соціальних цінностей [14, с.