Аналіз понять "соціально шкідливе діяння" та "суспільно небезпечне діяння". Підходи щодо визначення критеріїв криміналізації діянь. Пропозиції щодо зміни деяких традиційних концепцій в науці кримінального права та підвищення ефективності законодавства.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ Теоретичні основи дослідження шкоди, заподіяної злочиномРобота виконана в Одеському національному університеті ім. Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Національний університет внутрішніх справ, заступник начальника кафедри кримінального права та кримінології. Провідна установа: Національна академія внутрішніх справ, кафедра теорії кримінального права, Міністерство внутрішніх справ України (м. Захист відбудеться “10 “березня 2005р. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.700.03 Національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м.нового Кримінального кодексу України (далі КК України) ставить перед наукою кримінального права необхідність всебічного дослідження проблем вчення про злочин з метою вироблення науково обґрунтованих рекомендацій для правильного застосування нового закону, а також подальшого прогнозування нормотворчої діяльності. Згідно з цим, можна навести положення чинного Кримінального кодексу України, де досить поширеним є використання поняття “шкода” при визначенні наслідків злочину в диспозиції статей Особливої частини (наприклад, “матеріальна шкода”, “майнова шкода”, “фізична шкода” тощо), а також при характеристиці “оціночних” понять (наприклад, “тяжкі наслідки”, “особливо тяжкі наслідки” та ін.). Актуальність теми дослідження обумовлена і тим, що шкода, заподіяна злочином, не має самостійного термінологічного значення в межах науки кримінального права, а використовується, насамперед, як термінологічний інструмент при визначенні та характеристиці інших понять, наприклад, критеріїв криміналізації діянь, суспільної небезпеки злочину, суспільно небезпечних наслідків злочину, малозначності діяння тощо. Такий підхід розмиває зміст поняття „шкода, заподіяна злочином”, надає йому багатозначний характер, і не дає можливості загального використання цього поняття в одному значенні в межах науки кримінального права та кримінального законодавства. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб, по-перше, на основі напрацювань теорії держави і права як методологічного аспекту дослідження шкоди, заподіяної злочином, положень вчення про шкоду, заподіяну правопорушенням, які висвітлені в юридичній науці, а також норм чинного законодавства України та узагальнень практики його реалізації визначити сутність поняття заподіяної злочином шкоди, по-друге, на основі теоретичних розробок науки кримінального права зясувати місце шкоди у структурі злочину як явища реальної дійсності, встановити співвідношення заподіяної злочином шкоди та суспільно небезпечних наслідків, визначити взаємозвязок заподіяної злочином шкоди та елементів складу злочину, зясувати значення шкоди, яка заподіяна злочином, для кваліфікації злочину та призначення покарання.11 КК України викласти в наступній редакції: ”Не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить великого ступеня суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі”. Виходячи з цього, в дисертаційному дослідженні пропонується положення статті 48 КК України викласти в наступній редакції: ”Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило підвищений ступінь суспільної небезпеки, тобто не заподіяло і не могло заподіяти істотної шкоди фізичній або юридичній особі, суспільству чи державі, або ця особа перестала бути суспільно небезпечною”. Саме тому наслідки злочину можна характеризувати: по-перше, як соціальну, правову, реальну (фактичну) шкоду, що настає в результаті вчинення діяння, визнаного відповідно до норм КК України злочином, і, по-друге, як загрозу заподіяння такої реальної (фактичної) шкоди. ”Обєктивні ознаки складу злочину і шкода, заподіяна злочином” комплексно досліджено об?єктивні ознаки складу злочину та їх взаємозв?язок зі шкодою, яка заподіюється злочином. ”Суб?єктивні ознаки складу злочину і шкода, заподіяна злочином” досліджується взаємозв?язок і взаємний вплив ознак суб?єкту та суб?єктивної сторони складу злочину і шкоди, яка заподіюється злочином.В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції, сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на удосконалення розуміння поняття ”шкода, заподіяна злочином”. У зв?язку із розбіжностями вчених щодо визначення поняття ”шкода, заподіяна злочином”, виникла необхідність вироблення єдиного розуміння та вживання цього поняття в межах науки кримінального права і кримінального законодавства.