Роль оборотного капіталу підприємства. Зміст процесу управління оборотним капіталом. Вдосконалення методів планування показників та аналіз процесу управління оборотним капіталом на підприємстві. Відмінності між основним та оборотним капіталом за Смітом.
Аннотация к работе
ВСТУП За останні роки в економіці та суспільстві України відбулися радикальні зміни, обумовлені досягненням Україною політичної та економічної незалежності і розвитком ринкових відносин, що підвищує відповідальність і самостійність підприємств та інших суб’єктів ринку. В сучасних умовах господарювання для більшості підприємств типовим наслідком кризових явищ економічного розвитку стала гостра нестача необхідного обсягу оборотних активів, що істотно позначається на ефективності господарювання. Разом із цим низька забезпеченість виробничих підприємств оборотними активами супроводжується низьким рівнем їх використання. Тому сьогодні одним з найактуальніших завдань у забезпеченні підвищення ефективності виробничої діяльності підприємств є суттєве вдосконалення управління їхніми оборотними активами підприємства. У результаті проведених досліджень вченими описана значна кількість методів управління оборотним капіталом підприємства, установлені найважливіші звязки між економічними показниками і фінансовими результатами. Однак, незважаючи на досягнуті результати, ряд теоретичних і методичних проблем повязаних, зокрема, методика аналізу оборотного капіталу підприємства, з розвитком і вдосконаленням методів управління оборотним капіталом підприємств вимагають проведення подальших досліджень. Метою даної роботи є вивчення теоретичних основ організації управління оборотним капіталом, розкриття діючої практики з формування оборотного капіталу на підприємстві, а також пошук напрямків вдосконалення цього процесу на основі систематизації існуючих пропозицій щодо цього питання. Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються такі завдання: 1) дослідити роль оборотного капіталу підприємства в сучасних умовах; 2) розкрити зміст процесу управління оборотним капіталом; 3) обґрунтувати необхідність вдосконалення методів планування показників оборотним капіталом; 4) виявити фактори, що впливають на управління оборотним капіталом; 5) провести аналіз процесу управління оборотним капіталом на підприємстві; Об’єктом дослідження є процес управління оборотним капіталом ВАТ АПФ «Таврія». Інформаційною базою дослідження є офіційна інформація Державного комітету статистики України, дані статистичної та фінансової звітності підприємств, матеріали мережі Інтернет, власні аналітичні розрахунки. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ ОБОРОТНИМ КАПІТАЛОМ ПІДПРИЄМСТВА 1.1 Сутність капіталу як економічної категорії Питання теорії капіталу відноситься до числа найбільш складних в економічній науці. Термін «капітал» походить від латинського «capitalis» - головний, основний, дуже важливий і німецького - «capital» - основне майно. Зокрема, Франсуа Кене (1694-1774рр.) відомий фізіократ, вперше звернув увагу на категорію капіталу і спробував дати її науковий аналіз. Однак А. Сміт (1723-1790 рр.) один із представників політичної економіки на відміну від фізіократів, визначав капітал як частину запасів, від яких певна особа очікує отримати прибуток; трактував як продуктивний увесь суспільний капітал. Це можна розглянути в таблиці 1.1. Складається: - «із будь-якого роду корисних машин і знарядь праці, що полегшують і зменшують працю»; - з усіх «дохідних будівель, таких як приміщення під крамниці, склади, майстерні, будинки на фермі з усіма потрібними будівлями: стайнями, коморами та ін.»; - «поліпшення землі - усього того, що з вигодою витрачене на розчищення і приведення її до стану, найсприятливішого для обробітку та окультурення»; - «набутих і корисних здібностей усіх мешканців або членів суспільства». Складається: - «із грошей, за посередництва яких обертаються і розподіляються серед споживачів інші три частини обігового капіталу»; - «запасів продовольства, якими володіють м’ясники, скотопромисловці, фермер, хліботорговець, розраховують отримати прибуток»; - «матеріалів, цілком сирих або більш-менш оброблених, що призначені для виготовлення одягу, предметів обстановки, будинків, але ще остаточно не використані в ділі...»; - «виробів, що вже виготовлені й закінчені, але ще перебувають у руках торговця або фабриканта і не продані чи не розподілені серед вдповідних споживачів». Активним опонентом та послідовником вченого був інший представник класичної економічної думки Д. Рікардо (1772-1823 рр.). Ще одним із представників класичної політичної думки, який розвивав теорію капіталу був Дж. С. Мілль (1806-1873 рр.). Автори підручника «Економікс» С. Брю і К. Макконелл визначають «капітал як створені людиною ресурси, використані для виробництва товарів і послуг; товари, які безпосредньо не задовільняють потреби людей» [3]. Особливий напрям в даній концепції розвинув Й. Шумпетер. За статтею «Теорія капіталу: науково-економічний аспект» [1], автори якої Лисенко та Арлайович, вважають другою концепцією, що трактує капітал є соціально-економічна. Представники - Клименко Г. А., Нестеренко В. П., відмітили, що капітал - це категорія, яка виражає не стільки технічне або організаційне, скільки соціально-економічне відношення, тобто він може існувати лише за певних соціа