Теоретичні засади формування лінгводидактичної компетентності. Методична система підготовки вчителя української мови, зорієнтовану на вироблення лінгводидактичних компетенцій, та перевірка ефективності її реалізації у навчальному процесі вищої школи.
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук Теоретичні і методичні засади формування лінгводидактичної компетентності у майбутніх учителів української мови і літературиРоботу виконано в Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького Міністерства освіти і науки України. Науковий консультант: дійсний член НАПН України, доктор філологічних наук, професор Мацько Любов Іванівна, Національний педагогічний університет імені М. П. Офіційні опоненти: академік Академії наук вищої школи України, доктор педагогічних наук, професор Хомяк Іван Миколайович, Національний університет «Острозька академія», завідувач кафедри української мови; лінгводидактичний компетентність мова доктор педагогічних наук, професор Горошкіна Олена Миколаївна, Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри української мови; доктор філологічних наук, професор Струганець Любов Василівна, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, завідувач кафедри методики викладання української мови і культури мовлення. Захист відбудеться «31» травня 2010 року о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.053.07 у Національному педагогічному університеті імені М. П.Синергетичний погляд на систему навчання у вищій школі зумовлює оновлення її змісту, пошуки нових форм і методів підготовки майбутніх фахівців. Усвідомлення цієї проблеми спричинило створення програми ЮНЕСКО «Освіта для ХХІ століття», Державної національної програми «Освіта» (Україна ХХІ століття), Закону України «Про вищу освіту», Національної доктрини розвитку освіти. Сучасний стан підготовки вчителів-словесників в Україні не повністю відповідає європейським і світовим стандартам, а тому вся навчально-виховна й науково-дослідницька діяльність студентів педагогічних і класичних університетів має бути підпорядкована ідеї високої професіоналізації, компютеризації навчального процесу та інтеграції освіти й науки, застосуванню інноваційних освітніх технологій, спрямованих на досягнення прогнозованих результатів, а також упровадженню компетентнісно зорієнтованого підходу до лінгводидактичної підготовки фахівців у ВНЗ. На сучасному етапі розвитку національної освіти увагу вчених, методистів зосереджено на змінах, які відбулися в шкільній практиці й були спричинені переходом на дванадцятирічне навчання та 12-бальну систему оцінювання навчальних досягнень учнів, реалізацією ідей Болонського процесу та впровадженням кредитно-модульного типу навчання у ВНЗ. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що уперше в українській лінгвометодиці розроблено технологію формування лінгводидактичної компетентності у студентів як майбутніх учителів української мови і літератури, що базується на методичному проектуванні навчальних ситуацій на заняттях з дисциплін лінгводидактичного спрямування («Шкільний курс української мови та методика її навчання в середній школі», «Методика викладання мовознавчих дисциплін у ВНЗ», спецпрактикум «Технологія сучасного уроку рідної мови», спецкурси за вибором «Розвиток звязного мовлення учнів», «Позакласна робота з української мови в загальноосвітніх навчальних закладах», «Методичне моделювання навчального процесу з української мови у загальноосвітніх навчальних закладах» тощо).Фахівець - досконале володіння українською мовою відповідно до типів і стилів мовлення; - високий рівень володіння мовною компетенцією; - глибоке знання всіх підсистем мови (фонетики, граматики, синтаксису, стилістики тощо); - внутрішня готовність до самовдосконалення, постійної самоосвіти; - високий рівень володіння лінгводидактичними компетенціями: знання теорії навчання й виховання, сучасних принципів, методів і прийомів роботи з учнями, організаційних форм навчально-виховного процесу; - володіння інноваційними технологіями навчання; - обізнаність з сучасними комунікаційними технологіями, системою роботи з розвитку звязного мовлення учнів тобто володіння мовленнєвою компетенцією; - вміння організувати самостійну пізнавальну діяльність школярів; - здатність до творчості; - володіння методикою проведення факультативних занять та спецкурсів з мови. Другий розділ - «Науково-методична система формування у студентів філологічних факультетів лінгводидактичної компетентності» - присвячено: понятійно-термінологічним проблемам розмежування понять «компетентність», «компетенція» та «компетентнісний підхід»; відбору лінгводидактичних компетенцій для професіограми вчителя української мови і літератури; виявленню взаємозвязків між лінгводидактичними і лінгвометодичними компетенціями; зясуванню особливостей навчально-методичної діяльності викладача і студента. Лінгводидактична компетентність студента філологічного факультету складається з 16 компетенцій, які визначають зміст і завдання теоретичної частини дисципліни «Шкільний курс української мови та методика її навчання».