Сутність управління регіональним соціально-економічним розвитком. Специфіка регіональних економік та соціально-економічний стан регіонів України. Енергетична безпека регіону в контексті сталого розвитку. Склад і структура економічного потенціалу.
Аннотация к работе
Міністерство освіти і науки України Сумський державний університет (СУМДУ) Теоретичні і методичні питання оцінки і прогнозування економічного потенціалу соціально-економічних системПосилення ролі регіонів у забезпеченні суспільного розвитку обумовлює необхідність вдосконалення принципів і методів реалізації соціально-економічної політики. Зокрема, вдосконалення потребують теоретико-методологічні підходи до оцінки і прогнозування соціально-економічного розвитку регіонів, соціально-економічного потенціалу, до формування і реалізації цільових державних програм.Під поняттям «регіон» розуміють також «конкретний географічний і соціально-економічний організований простір» або «певну частину народногосподарського комплексу з відповідним ландшафтом, кліматом, корисними копалинами, а також із специфічною виробничою спеціалізацією, яка, у свою чергу, залежить від щільності розміщення населення, характеру поселень, традиційних занять, засобів комунікації, взаємодії (взаємовпливів) з іншими регіонами, а це значною мірою залежить і від національних особливостей регіону, міграційних процесів, статево-вікової структури, характеру відтворення населення і навіть від віросповідання і типу сімї» [74]. Всі характеристики, представлені у визначеннях [80, 27, 30, 40, 65, 36, 67, 3, 8], дозволяють сформувати уявлення про регіон як самостійний субєкт соціально-економічних відносин, субєктність якого виявляється в таких напрямах: регіон як субєкт політичних відносин; регіон як субєкт соціальних відносин; регіон як субєкт економічних відносин; регіон як субєкт екологічних відносин; регіон як субєкт міжсистемних відносин. Враховуючи це, ми пропонуємо при оцінці можливостей регіону використовувати поняття «Економічний потенціал регіону», під яким слід розуміти сукупну здатність наявних економічних ресурсів регіону до забезпечення виробництва максимально можливого обєму корисностей, які відповідають потребам суспільства на даному етапі розвитку. Під державною регіональною соціально-економічною політикою розуміється цілеспрямована діяльність держави з управління соціально-економічними процесами на регіональному рівні з урахуванням цілей і завдань територіальної організації продуктивних сил, економічної та соціальної стратегії країни в цілому. Внутрішні розбіжності механізму реалізації державної регіональної соціально-економічної політики, що виникають при цьому можуть бути подолані тільки за умови дотримання ряду принципів: законності; територіальної цілісності; соціальної орієнтованості; екологічної рівноваги; субсидіарности; врахування особливостей соціально-економічного розвитку регіонів; пріоритетності; системності і комплексності; територіального розподілу праці.При цьому критерії соціально-економічного розвитку формалізуються у вигляді бінарного відношення на множині допустимих планів X (економічна система складається з N субєктів, наприклад районів, і множини допустимих планів її розвитку, X; чисельність населення районів P1.,Pn передбачається постійною). Економічна сутність пропонованої дворівневої моделі полягає у впровадженні кредитної форми фінансування інвестиційних проектів регіональним органом управління (наприклад, головним управлінням економіки обласної державної адміністрації або спеціально створеним органом управління інвестиційною політикою в регіоні) відповідних виконавців - органів місцевого самоврядування, які, у свою чергу, також через кредитну систему фінансують відповідні інвестиційні проекти і програми. Вся сукупність продуктово-ресурсних обмежень, які визначають соціально-економічний розвиток регіону, може бути представлена у вигляді векторної нерівності: ,(1.3) де співпадає з вектором тільки для тих компонентів, які входять в критерій (1.1). Суть соціально-економічного потенціалу регіону (СЕПР) полягає в сукупності ресурсів і властивостей, які визначають можливості сталого і ефективного функціонування соціально-економічної системи регіону в ринкових умовах, що змінюються. У складі зовнішніх економічних умов і чинників можуть враховуватися динаміка національного господарства і світового розвитку в цілому, переважаючі тенденції в світогосподарських звязках і відносинах, забезпеченість зовнішньої відносно регіону (національної, світової) економіки природними ресурсами і населення - продовольством, а також енергетичне забезпечення і екологічна ситуація.Величина економічного потенціалу регіону характеризується потенційними резервами, можливостями регіону при залученні всього комплексу ресурсів, що є на території, і використанні особливостей його структури, географічного положення, інерції економічного зростання, соціально-інституційних чинників. Відповідно аналіз СЕПР регіону повинен будуватися на розгляді кількісних і якісних характеристик три компонент територіально-економічної системи: території, населення, господарства.
План
Зміст
Вступ
Розділ 1. Управління регіональним соціально-економічним розвитком
1.1 Сутність управління регіональним соціально-економічним розвитком
1.2 Підходи до моделювання та прогнозування розвитку регіону
1.3 Зміст соціально-економічного потенціалу регіону
1.4 Методичні підходи до оцінки соціально-економічного потенціалу регіону
Розділ 2. Економічний потенціал регіону та тенденції сталого розвитку
2.1 Специфіка регіональних економік та соціально-економічний стан регіонів України
2.2 Аналіз демографічних процесів регіону
2.3 Механізм сталого розвитку регіону
2.4 Енергетична безпека регіону в контексті сталого розвитку
Розділ 3. Методичні підходи до оцінки економічного потенціалу соціально-економічних систем
3.1 Склад і структура економічного потенціалу соціально-економічних систем
3.2 Основи оцінки економічного потенціалу
3.3 Методичні положення оцінки складових елементів економічного потенціалу