Концептуальні підходи до професійної підготовки інженера-педагога. Компетентнісні конструкти майбутнього педагога. Сучасні освітні технології інженерно-педагогічного навчання: чинники та ефективність формування дидактичної компетентності педагога.
Аннотация к работе
АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИАВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук Робота виконана в Інституті педагогічної освіти і освіти дорослих Академії педагогічних наук України, м. Науковий консультант: доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН України Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор, Коваленко Олена Едуардівна, завідувач кафедри педагогіки і методики професійного навчання, ректор Української інженерно-педагогічної академії, м. Захист відбудеться 25 грудня 2008 р. о 11.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.451.01 в Інституті педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України за адресою: 04060, м.Суть системи підготовки кадрів вищої кваліфікації - майбутніх інженерів-педагогів визначається пріоритетним значенням підготовки для економіки України конкурентноздатних, високопрофесійних і компетентних фахівців; необхідністю ефективної підготовки фахівців в інженерно-педагогічному ВНЗ, що відповідає сучасним соціально-економічним вимогам; визнанням формування дидактичної компетентності майбутнього інженера-педагога провідною метою системи професійної освіти, що дасть можливість підготувати його не тільки до професійної діяльності, а й сформувати соціально-культурне ставлення до всіх сфер життєдіяльності. Інженерно-педагогічні навчальні заклади готують студентів до професійно-педагогічної діяльності у системі професійно-технічного навчання для вирішення стратегічних завдань, сформульованих у Законах України «Про освіту» (1996), «Про професійно-технічну освіту» (1998), Державній національній програмі «Освіта» («Україна XXI століття») (2000), Державній програмі «Вчитель» (2002) та інших нормативно-правових актах, Концепції державного стандарту професійно-технічної освіти (1999). Досвід і результати інженерно-педагогічної освіти свідчать про тісний взаємозвязок компонентів професійної діяльності (педагогічних та інженерних), що сприяє освоєнню досягнень науки і техніки, виробництва, забезпеченню матеріально-технічної бази для організації та здійснення навчального процесу в межах професійної підготовки, формуванню технічних здібностей, творчого підходу до праці; дають можливість якісно організувати управління навчальним процесом, виробництвом і людьми, які навчаються і працюють на ньому. Мета дослідження полягає у науково-теоретичному обґрунтуванні концепції компетентнісного підходу до формування дидактичної компетентності майбутніх інженерів-педагогів, розробці та обґрунтуванні теоретичних і методичних основ дидактичної компетентності у професійній підготовці, визначенні організаційно-методичних умов реалізації цього процесу. основними системотвірними елементами професійного навчання інженера-педагога, що забезпечують його ефективність, є положення щодо інтеграції науки, освіти і виробництва в умовах пошуково-дослідницької діяльності на всіх етапах його підготовки, розроблені на основі компетентнісно-діяльнісного підходу та інноваційних технологій, усвідомленій необхідності самостійної роботи, актуалізації самосвідомості, самовідповідальності, самоорганізованості;Здійснено аналіз понять «компетентність» і «компетенція»; визначено освітні конструкти професійної освіти; виділено ключові компетенції для особистісної і продуктивної діяльності, що має соціальне значення. Аналіз цих досліджень свідчить про відсутність єдиного тлумачення поняття «компетентнісний підхід», загальноприйнятих визначень основних конструктів: компетенція, ключова кваліфікація, базові навички, компетентність. Показано, що методологічною основою реалізації компетентнісно-діяльнісного підходу є: 1) побудова практико-орієнтованого навчання в системі інженерно-педагогічної освіти, розуміння кінцевої мети навчання - формування способів дій (умінь), що забезпечують здійснення майбутньої професійної діяльності, але не запамятовування знань; 2) зміст навчання визначає задана ОКХ система дій майбутньої спеціальності і ті знання, що забезпечують виконання цих дій; 3) при проектуванні та організації навчання первинними є задана характером майбутньої спеціальності діяльність і дії (складові цієї діяльності), але не знання; 4) знання не самодостатні, вони є засобом навчання дій і виконання їх, але не метою (знання відіграють допоміжну роль); 5) у процесі навчання студенти займаються навчальною діяльністю, що моделює майбутню професійну діяльність, а не орієнтуються на накопичення знань; 6) механізм здійснення навчальної діяльності - це розвязання завдань, а не опрацьовування навчального матеріалу; 7) в сучасному розумінні знати - означає компетентно здійснювати певну діяльність, а не тільки памятати певні відомості; 8) засвоювати знання можна лише оперуючи ними, а не запамятовуючи.