Топографічна модель особистісної організації З. Фрейда, визначення рівня свідомості, аналіз "его" як компоненту психічного апарату. Характеристика інстинктів людини, їх роль у проявах поведінки. Поняття регресії розвитку індивіда, сутність життя і смерті.
Аннотация к работе
МІНІСТЕРСТВО ОСВТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Чернігівський національний технологічний університет Кафедра соціології і психології соціального та особистісного самовизначенняТермін «психоаналіз» має три значення: 1) теорія особи і психопатології;Фрейд застосовував топографічну модель особистісної організації. Відповідно до цієї моделі, в психічної життя можна назвати рівні: свідомість, свідоме і несвідоме. Розглядаючи в єдності, Фрейд використовував цю «психічну карту», щоб показати ступінь таких психічних явищ, як думки і фантазії. Фрейд наполягав у тому, що тільки небагато психічної життя (думки, сприйняття, почуття, память) належать до сфери свідомості. Що в цей час часу ні переживалося у людини, це потрібно розглядати, як результат процесу виборчої сортування, значною мірою регульованого зовнішніми сигналами.На початку 20-х Фрейд переглянув свою концептуальну модель психічної життя і увів у анатомію особистості три основні структури: ід, его, суперего. Будучи найдавнішої структурою психіки, ід висловлює первинний принцип всієї людського життя - негайну розрядку психічної енергії, виробленої біологічно зумовлені спонуканнями. Фрейд описав два механізму, з яких ід рятує особистість від напруги: рефлекторні дії і первинні процеси. Трагедія поведінки у відповідність до первинними процесами у тому, що індивідуум неспроможна проводити різницю між актуальним обєктом, здатним задовольняти потреба. Его підкоряться принципу реальності, мета якого - збереження цілісності організму шляхом відстрочки задоволення інстинктів доти, якщо буде знайдено можливість досягти розрядки підхожим способом чи знайдуть відповідні умови у зовнішній середовищі.Психоаналітична теорія полягає в поданні, за яким люди є складними енергетичними системами. Згідно досягнення фізики та фізіології ХІХ століття, Фрейд вважав, поведінка людини активується єдиної енергією, відповідно до Закону збереження енергії (тобто вони може переходити вже з стану до іншого, проте її залишається у своїй тому самому самим). Фрейд взяв цей загальний принцип природи, переказав його за мову психологічних термінів та уклав, що джерелом психічної енергії є нейрофізіологічний стан порушення. Далі він постулював: в кожного людини є певна обмежена кількість енергії, має психічну активність; мета будь-який форми поведінки індивідуума полягає у зменшенні напруги, викликаний неприємним йому скупченням цієї енергії.Хоча кількість інстинктів то, можливо необмеженим, Фрейд визнавав існування двох основних груп: інстинктів життя і смерть. Визнаючи велике значення інстинктів життя жінок у фізичної організації індивідуумів, найсуттєвіше у розвиток особистості Фрейд вважав сексуальні інстинкти. На відміну від енергії лібідо, як енергії інстинктів життя, енергія інстинктів смерті не отримала особливого найменування. Він вважав, що інстинкти смерті підкоряться принципу ентропії (тобто закону термодинаміки, за яким будь-яка енергетична система йти до збереженню динамічного рівноваги) посилаючись на можливість Шопенгауера, Фрейд стверджував: «Метою життя є смерть». Будь-який інстинкт має чотири характеристики: джерело, мета, обєкт і стимул.Друга передумова у тому, що людина народжується з певною кількістю сексуальної енергії (лібідо), які потім перетворюється на її розвитку через психосексуальних стадій, що вкорінені в інстинктивних процесах організму. Фрейду належить гіпотеза - про чотирьох послідовних стадіях розвитку особистості: оральний, анальний, фалічний, геніальний. У загальну схему розвитку Фрейд включив і латентний період, що припадає гаразд на проміжок між 6-7 роками життя дитини та початком зрілого віку. Перші три стадії розвитку охоплюють вік від народження до пяти і називають прегенітальними стадіями, оскільки зона статевих органів не придбала чільну роль становлення особистості. Оскільки Фрейд робив акцентувала на біологічних чинниках, все стадії тісно повязані з ерогенними зонами, тобто чутливими ділянками тіла, що функціонують як локуси висловлювання спонукань лібідо.Він вважав, що це прояви людської активності (дії, думки, почуття, прагнення) підпорядковуються певним законам і детермінуванні потужними інстинктивними силами, особливо сексуальним і агресивним інстинктами. Фрейд чітко розумів, що молоду людину з усього панує ілюзія свободи, та все ж він наполягав, що у дійсності неспроможні «вибирати» між альтернативними напрямами поведінці і діях та що й поведінка зумовлено неусвідомлюваними силами, суті що вони ніколи будь-коли зможуть повністю дізнатися.