Дослідження виконавського аспекту музичної творчості. Визначення основних напрямків роботи виконавця над відтворенням авторського задуму та можливого рівня самостійності виконавця щодо виконуваного музичного твору. Особливості імпровізації у музиці.
Аннотация к работе
Теорія інструментально-виконавського мистецтва як окрема галузь музикознавства Дослідження музичного мистецтва довгі роки велося в теоретичному аспекті та з проблематики композиторської творчості, залишаючи поза увагою вкрай важливі процеси відтворення музики, які є фактично співтворчістю. Сьогодні дослідження ведуться у багатьох напрямках, що дає підстави вважати цей напрям музикознавства окремою галуззю.Музичне виконавство посідає особливе місце у тріаді композитор-виконавець-слухач, адже виконавство перебирає на себе місію донести задум композитора. Дослідження виконавського аспекту музичної творчості ведеться за кількома напрямками: як форми відтворення музичного твору, інтерпретації стильових засад, проникнення у сутність композиторського мислення та створення відповідних виконавських версій музичних творів. Попри те, що питаннями виконавства і інтерпретації музики дослідники займаються уже більше століття, психологічні аспекти відтворення музики залишаються недостатньо висвітленими. Теорія інтерпретації створюється зусиллями практиків-виконавців, педагогів, музикознавців, а також представниками суміжних наук - соціології, семіотики (науки про знакові системи) і розглядає виконавський процес як співтворчість композитора і виконавця, досліджує його під кутом психологічних, естетичних, філософських проблем і поступово інтегрується в єдину музикознавчу систему. Виготський писав: «Художній твір, раз створений, відривається від свого творця, він не існує без читача, він є тільки можливість, яку здійснює читач.