Онтологічні, гносеологічні й логіко-методологічні розробки М.Я. Данилевського. Основні закони історичного розвитку та їх етнопсихологічна концепція культури. Головні ідеї автора в роботі "Росія і Європа" як осмислення сучасної цивілізаційної ситуації.
Аннотация к работе
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТЕОРІЯ КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНИХ ТИПІВ М.Я.ДАНИЛЕВСЬКОГОРобота виконана на кафедрі філософії Дніпропетровського національного університету. ПАНФІЛОВ Валерій Олександрович, Дніпропетровський національний університет, професор кафедри філософії. ВОЛОВИК Віталій Іванович, Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, проректор, завідувач кафедри суспільно-гуманітарних дисциплін; кандидат філософських наук, доцент Захист відбудеться 5 грудня - 2002 р. о 15 годині. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.051.11 при Дніпропетровському національному університеті за адресою: 49050, м. З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету за адресою: 49050, м.Для України це тим більш актуально, що до проблеми національної ідентичності, без вирішення якої неможливий повноцінний розвиток нашого народу, додається проблема ідентичності цивілізаційної, яка передбачає вироблення стратегічних планів подальшого розвитку. Очевидно, що проблеми такого порядку не можуть бути відразу вирішені чиїмось вольовим рішенням, а вимагають до себе комплексного підходу, при якому відповідні суспільствознавчі дослідження просто необхідні. Розвиток російської філософської й суспільної думки ХІХ століття проходив в значній мірі на тлі історіософської рефлексії, переосмислення місця Росії у сучасності шляхом звертання до її минулого і через прогнозування майбутнього. Ґумільова і деяких інших видатних мислителів ХХ століття, формулює теорію культурно-історичних типів, що стала одним з перших варіантів теорії локальних цивілізацій. Історіософським ідеям старих словянофілів він надає зовсім інший вигляд, представивши їх не як результат містико-метафізичних медитацій, а як висновок із розробленої ним так званої природної системи історії.У вступі обґрунтовується вибір та актуальність теми дослідження, формулюються мета та завдання, визначається обєкт та предмет, вказується наукова новизна роботи та науково-практичне значення отриманих результатів.“Огляд літератури за темою роботи” окреслюються основні етапи розвитку наукової думки стосовно дослідження теорії культурно-історичних типів М.Я. Данилевського. Перший етап, повязаний з іменами М.Страхова, К.Бестужева-Рюміна, К.Леонтьєва, В.Соловйова, М.Карєєва, П.Мілюкова, віддзеркалює реакцію сучасників автора “Росії і Європи” на його теорію. Страхов активно пропагував у пресі теорію культурно-історичних типів, розяснював окремі її положення, вважаючи вчення свого друга цілком науковим і важливим для російського суспільства. Соловйов піддав критиці як концептуальні положення “Росії і Європи” (учення про самобутність словянської культури, дискретну картину світової історії, непередаваність “початків цивілізації”, біологічний циклізм тощо), так і рішення Данилевським окремих політичних, геополітичних, культурологічних питань (унікальність російської громади, риси словянського характеру, неминучість боротьби Росії з Європою і т. ін.). Марксизм, що утвердився в Росії після Жовтневої революції, фактично цілком зайняв ту “нішу”, на яку претендувала теорія культурно-історичних типів.“Специфіка філософського осягнення історичної дійсності” подається зміст і проблематика філософії історії, її особливості та значення для сучасного суспільства. Дисертант окреслює межі філософії історії, вважаючи це необхідною передумовою для дослідження власне теорії Данилевського. При цьому історія постає перед рефлектуючою свідомістю не як сторонній і байдужий обєкт, а як поле прикладення її творчих сил. Оскільки філософсько-історичні схеми покликані сприяти не стільки реконструкції минулого, скільки самоідентифікації даного суспільства (“сучасності”) у системі історичних координат (зясування сутності сучасності не лише через призму минулого, а й зважаючи на майбутнє), філософське дослідження всесвітньої історії має не тільки теоретичне, але й велике практичне значення, особливо для становлення молодого суспільства. Ми вважаємо, що розгляд світу історії у культурно-історичному аспекті (Данилевський, Шпенґлер, Тойнбі, А.Вебер, Ф.Конечни й ін.) має свої вагомі резони, але, по-перше, тут не може йти мова ні про яку природну класифікацію історичних явищ, по-друге, необхідно чітко розуміти, що це лише аспект, до якого не може бути зведено і за допомогою якого пояснене все багатство історичної дійсності.Знаючи останні і керуючись законами історичного розвитку, можна, на думку Данилевського, в загальному вигляді представити майбутнє цього народу і створюваного ним культурно-історичного типу. Але сам національний характер, сформувавшись в етнографічний період, не розвивається разом із народом, а лише виявляється протягом його історії. При визначенні основних рис характеру історичних народів Данилевський фактично змішує поняття “народ” і “культурно-історичний тип”, а також робить дуже дискусійні висновки, засновані на дуальних дослідженнях.