Етимологія терміна і сутність поняття "еліта". Концепції елітарної теорії. Аналіз соціально-політичних поглядів В. Липинського та Д. Донцова на роль еліти в ґенезі українського суспільства. Вітчизняні традиції осмисленні проблеми політичної еліти.
Аннотация к работе
Процес становлення української держави потребує людей, здатних адекватно оцінювати ситуацію в країні, намічати перспективи розвитку майбутнього, бути провідниками нації, відповідальними за її долю. Розробляючи дану проблему, вони здебільшого були зосереджені на питаннях формування еліти, її структури, місця і ролі в суспільстві. Продуктивний розвиток теорії еліти в західній політичній думці сприяв появі відповідних концепцій у вітчизняній науці. У політичній думці радянської доби проблема еліти не була популярною; ідея поділу на еліту і масу суперечила державній ідеології. Політичне осмислення феномену української національної еліти дасть можливість на теоретичному і практичному рівнях розробити підґрунтя для вирішення багатьох соціальних проблем, від яких у значній мірі залежить буття людини, створити необхідні умови для формування нового покоління української національної еліти.Політична еліта відіграє надзвичайно важливу роль у досягненні політичного успіху і соціально позитивної спрямованості політичних процесів. Це зумовлено насамперед тим, що вона уособлює найважливіші сутнісні риси політики: владу, авторитет, вплив, керівництво, представництво і відображення суспільно-політичних інтересів. З точки зору суспільного управління, "будь-яке суспільство може бути поділене на два основних стани - більшість, якою керують, і меншість, що керує, відносини між ними є стрижнем усієї політичної історії".Гаетано Моска (1858 - 1941) - італійський дослідник, один з основоположників політичної науки - поділяв суспільство на панівну меншість (еліту) і політично залежну більшість (масу). Крім того, будь-яка еліта, на думку вченого, має тенденцію до перетворення на "закриту", спадкову, що призводить до її відчуження від мас. Запобігти цьому можуть лише вільні дискусії у суспільстві, які спонукають "політичний клас" до оновлення, дають змогу тримати його у певних межах і усувати в тих випадках, коли він більше не відповідає інтересам країни. еліта політичний липинський донцов Поділ на спроможну управляти суспільством еліту й нееліту він вважав суттєвою ознакою всіх людських суспільств, а кругообіг еліт (тобто їхню стабілізацію і подальшу деградацію) - рушійною силою суспільного розвитку. Мілібанд та ін.) ґрунтуються на таких основних положеннях: головний елітоутворюючий чинник - не видатні якості представників певної еліти, а володіння командними позиціями, керівними постами; еліта, що здійснює владу в суспільстві, не обмежується політичними діячами, а включає керівників корпорацій, найвищих державних службовців, офіцерів, а також інтелектуалів з високим суспільним статусом; між елітою й масою існують значні відмінності, реальних шансів зайняти високі посади у представників народу майже немає; основна функція еліти в суспільстві - забезпечення власного панування.Найчастіше до неї належать: люди, що досягли найбільших висот у сфері своєї діяльності (Парето); найактивніші у політичному відношенні люди, орієнтовані на владу (Моска); особи, що інтелектуально чи морально стоять над масою, з розвиненим почуттям відповідальності (Ортега-і-Гассет); наділені владою люди (Етціоні); особи, які мають формальну владу в організаціях та інституціях, що визначають суспільне життя (Дай); особистості, наділені харизмою (Фройнд); творча меншість суспільства (Тойнбі); найкваліфікованіші фахівці: менеджери, найвищі службовці у системі бюрократичного управління (послідовники технологічних теорій). Кожен з розглянутих напрямів елітарних теорій відображає певні аспекти політичної дійсності, орієнтується на конкретні історичні періоди й країни. Однак попри всі ці розбіжності, найважливіші риси й аспекти суспільно-політичного розвитку такого феномену дають змогу визначити еліту в найзагальнішому розумінні. Розрізняють також відкриту еліту, що рекрутується із суспільства, й закриту, самовідновлювану з власного середовища. Еліта поділяється на вищу, яка безпосередньо впливає на прийняття загальнозначущих для всього суспільства рішень, і середню (службовці, менеджери, вчені, інженери, інтелектуали).На його думку, джерелом формування еліти має бути строгий відбір "кращих людей" з усіх верств суспільства, а не лише з міфічного "демосу", маси, класу, партії. Донцова є обовязковість суворої "чистки", "проціжування" цього відбору, завдяки чому мас зберігатися духовна, моральна чистота, владна сила, могутність еліти. Донцов вважає, що без еліти суспільство є "стадом". Донцов у своїй теорії еліт розрізняє "ініціативну меншість" (еліту) і "пасивного чинника нації" (народ). У книзі "Націоналізм" (1926) він пише, що еліта як найактивніша група в суспільстві формує певну ідею, робить її доступною масі й, зрештою, мобілізує народ на втілення її.Спираючись на ідеї Платона, Аристотеля, Е.Гартмана, Ф.Ніцше, Г.Сковороди, А.Шопенгаура, Т.Шевченка та ін. мислителів, Д.Донцов намагався з?ясувати, чому була втрачена українська державність, які шляхи ведуть до ї
План
План
Вступ
Розділ 1. Етимологія терміна і сутність поняття “еліта”
Розділ 2. Концепції елітарної теорії
2.1. Розвиток ідеї “політичних еліт”
2.2. Розуміння еліти західними вченими
Розділ 3. Вітчизняні традиції осмисленні проблеми політичної еліти
3.1. Елітарні концепції В. Липинського та Д. Донцова
3.2. Аналіз соціально-політичних поглядів В. Липинського та Д. Донцова на роль еліти в ґенезі українського суспільства