Аналітика теорії драми Г. Лессінга у працях провідних лессінгознавців. Характеристика лессінгового розуміння дії морального впливу театру. Оцінка доробку Г.Е. Лессінга із "соціальної позиції", особливості його поглядів на теорію драми В. Кеменова.
Аннотация к работе
Лессінга в контексті естетико-мистецтвознавчого підходу У статті розглянуто аналітику теорії драми Г. Е.Гриб відзначав, що для Лессінга театр більш, ніж будь-який інший вид мистецтва, був наочним прикладом гармонії «природного» і «суспільного» стану, дійсності та ідеалу, чуттєвого різноманіття й суворої єдності»4. В. Російський історик мистецтва відзначає, що просвітник відносив драму до галузі поезії, але, на відміну від інших її видів, наприклад, епосу, особливістю драми визначав те, що вона зображує дію безпосередньо, не через оповідь, а таким чином, що дія здійснюється у теперішньому часі перед очима глядачів. Незважаючи на те, що російський теоретик не розрізняє поняття драми як поетичної творчості і драми як сценічної дії, загальний напрям його висновків щодо поглядів просвітника на драму - як дію, так само заслуговує на увагу. Фрідеман, розглядаючи встановлену Лессінгом різницю між живописом і поезією, так само відзначає, що специфікою драми, згідно з позицією просвітника, є «не довільне представлення удаваної реальності, але природне вираження дії»31. Проте, зауважує російський учений, просвітник не може знайти відповіді на питання, яким чином характер «може одночасно бути і насиченим, і звичайним»91, хоча і декларує, що теорія драми Лессінга містить «багато передбачень, які йдуть далі його століття, особливо у вченні про драматичний характер»92.