Історичні передумови, що передували формуванню права як самостійної науки. Проблема онтологічної структури права, розгляд його з позиції діалектичної полярності природного і позитивного права. Характеристика права як форми буття і вираження свободи.
Аннотация к работе
Завдання 1Суть ідеї природного права § І полягає в тому, що поряд із правом, створеним людьми і Янн вираженим у законах (позитивним правом), існує природне право - сума вимог, у своїй вихідній основі народжених безпосередньо, без будь-якої людської участі самим життям суспільства , обєктивними умовами життєдіяльності людини, тобто природним перебігом речей. Це - право на життя, продовження роду, спілкування, самоствердження, власність, особисту гідність, вільне волевиявлення, свободу совісті, думки, слова та ін Природно-правові доктрини припускають, що всі ці права є безумовним надбанням людини і дано йому вже самим фактом його народження і існування як людини. Причому цей регулятор, з одного боку, має нормативний характер, що виражається в тому, що право, яке складається з нормативних засобів і механізмів регулювання суспільних відносин, призначене для того, аби запровадити в життя людей початку єдиної впорядкованості, загальновизнана, а з іншого боку - ціннісний характер, тому що право, запроваджуючи в життя нормативні початку, тим самим дає оцінку життєвих явищ і процесів і тому є основою для того, щоб діяти «по праву» і визнавати ті чи інші вчинки людей як таких, які здійснені «не по праву» . Справжнім буттям, джерелом права є не закон, довільно що приймається, змінний, відміняється державою, а звичай, що виражає дух народу. переваги недоліки право завжди повинно бути справедливим не зрозуміле джерело й механізм виникнення природного права (наявність Бога не для усіх очевидна, а привязка природного права до раціонального початку досить проблематична в силу того, що природне право припускає, що воно неперехідне й поза історичне, а очевидно, що для того, щоб сформулювати іі визнати наявність навіть мінімальної кількості природних правил рівень інтелектуального розвитку людства повинен бути досить високим відповідно до зазначеного вище, у праві не може міститись будь-яке довільне положення, вимога чи припис природні права сформульовані в максимально абстрактній формі, що надає можливість дуже довільних тлумачень, у тому числі зацікавлених тлумачень, що є правовим, а що ним не є держава зобовязана додержуватись природного права та, відповідно, забезпечувати відповідність законодавства природному праву тощо право нічим не забезпечується й не гарантується (якщо не перебувати на позиції окремих шкіл теологічного напрямку природно-правової доктрини). Право фактично не підтримується реальним соціальним інститутом, звичайно, якщо його тільки не визнала держава право неправильно зводити до закону, нормативно-юридичного акта, їх сукупності твердження поза історичного характеру природних прав не підтверджується історією розвитку людства право обмежує державне та суспільне втручання у справи та життя особи неясним є перелік природних прав, а також їхній конкретний зміст право, як юридичний інститут, підміняється поняттям "справедливість" й/або "мораль", етичним інститутом.