Теорія і методика фізичного виховання - Учебное пособие

Підручник для студентів вищих навчальних закладів фізичного виховання і спортуПрофесійно-прикладна фізична підготовка (ППФП) - головний чинник, що визначає специфіку фізичного виховання в спеціальному навчальному закладі певного профілюЗначення, завдання і організація фізичного виховання дорослого населенняОсновні поняття, повязані з визначенням придатності і перспективності до занять окремими видами спортуОрганізаційні основи системи відбору до спортивних шкілХарактеристика принципів, що реалізуються в процесі спортивного тренуванняХарактеристика структури і основ методики побудови окремого тренувального заняття і мікроциклуПочинаючи виклад другої частини підручника, доцільно зазначити, що запропонована назва її “Методика фізичного виховання” є досить умовною, бо не можна зосередитися тільки на методичних питаннях взагалі, не торкаючись інформації теоретичного характеру, як не можна здійснювати тільки виклад теорії, залишаючи поза увагою методичні аспекти. Запропонована назва означає, що в цій частині головна увага буде приділятися методиці, а точніше, тут буде показано, як загальнотеоретичні положення фізичного вдосконалення і оздоровлення людини використовувати стосовно роботи з окремими віковими контингентами населення країни як в рамках певних ланок системи фізичного виховання, так і в межах різних спрямувань фізичного виховання.Відомо, що з постійною швидкістю здійснюється так званий експоненціальний ріст - ріст всієї маси тіла, що спостерігається у таких простих організмів, як деякі види бактерій, і в недиференційованих тканинних культурах при постійних зовнішніх умовах. Такий ускладнений ріст описується рівнянням параболічного росту, запропонованим І.І.Шмальгаузеном: W = m ? tk, де W - маса тіла у віці t, m - маса тіла в початковий період дослідження (в кінці першої одиниці часу після початку росту), t - вік - час, за який маса тіла збільшується від m до W, K - константа росту - фактор інтенсивності росту. Диференціюючи це рівняння, визначають величину приросту для кожного вікового проміжку t: Тоді істинна (відносна) швидкість росту Cw буде являти собою відношення цього приросту до маси тіла у віці t: Звідки К = Cwt. Константа росту сягає тут 1,50 одиниць, а потім різко зменшується до 0,48 одиниць, вказуючи на те, що у 18-річному віці ростові процеси фактично припиняються. Щоб їх уникнути, ні в якому разі не слід відривати дитину від матері, а з метою заселення шлунково-кишкового тракту необхідною мікрофлорою треба зразу ж годувати дитину материнським молоком.На деяких особливостях харчування дітей ми зупинилися не тільки тому, що якісна і правильно спожита їжа є запорукою здоровя і нормального розвитку, а головним чином для того, щоб більш виразно підкреслити важливість одного чинника, що дуже впливає на розвиток людини взагалі і дитини особливо. Аршавського, який виявив на різних етапах розвитку організму, починаючи з антенатального (до народження) і закінчуючи періодом реалізації антигравітаційних реакцій (утримання голови, здійснення пози сидіння і стояння), значну затримку чи повну зупинку росту і розвитку дитини у випадках пригнічення її рухової активності. Термін „кінезофілія” створений поєднанням двох грецьких слів: kinema - рух і philia - любов і означає „любов до рухів”. Тенденція до збільшення періоду росту властива вищим приматам і досягає кульмінації в людини, про це свідчать такі дані: Вид Період росту (роки) Температура повітряних ванн для дітей 1-3 років складає 18-19°С, а для дітей 3-6 років - знижується до 16°.Перш ніж говорити про форми організації фізичного виховання, треба зазначити, що існують два види дошкільних закладів: дитячі ясла і дитячі садки. В яслах знаходяться діти одного-двох років, обєднані в першу і другу групи. В дитячих садках діти трьох-чотирьох років складають першу і другу молодші групи, діти пятого року життя - середню групу, шостого - старшу і сьомого - підготовчу. У дитячих яслах практикують такі форми організації фізичного виховання або, іншими словами, такі види занять: Індивідуальні заняття, що включають різні рухи і прийоми масажу. Групові заняття (не більше 5-6 дітей) у вигляді вільного пересування в манежиках з іграшками, причому вихователь стимулює до певних дій (котити, збирати, тягнути, лізти на гірку і т.д.), даючи відповідні іграшки.Автоматизований рефлекс крокування, що є фізіологічним підґрунтям ходьби, формується до кінця першого року життя, а до трьох років діти уже ходять досить впевнено, хоча, звичайно, у них можна спостерігати і такі характерні недоліки: ходьба на напівзігнутих ногах (недостатнє відштовхування носком від підлоги в кінці кроку); човгання ногами (дитина ставить на підлогу всю ступню і начебто ляпає нею); несталість темпу ходьби; слабкий мах руками; опускання голови і плечей і скеровування погляду на ноги; відхилення від потрібного напрямку при пересуванні і ін.

Зміст

Методика фізичного виховання

Розділ ХІІ. Фізичне виховання дітей раннього та дошкільного віку

1. Динаміка розвитку організму дитини після її народження

2. Значення, завдання і засоби фізичного виховання дітей раннього та дошкільного віку

3. Форми організації фізичного виховання дітей раннього та дошкільного віку

4. Деякі особливості методики навчання дошкільнят руховим діям взагалі і основним руховим діям зокрема

Розділ ХІІІ. Фізичне виховання дітей шкільного віку

1. Значення і завдання фізичного виховання дітей шкільного віку

2. Особливості вирішення освітніх і оздоровчих завдань фізичного виховання школярів різного віку

3. Особливості вирішення виховних завдань в процесі занять фізичними вправами з дітьми шкільного віку

4. Форми організації фізичного виховання школярів

Розділ XIV. Шкільні програми з фізичної культури

1. Коротка характеристика історії створення і розвитку шкільних програм з фізичної культури

2. Деякі міркування стосовно навчальних програм взагалі і програм з фізичної культури зокрема, призначених для загальноосвітніх навчальних закладів

3. Перспективи створення більш досконалих програм з фізичної культури для загальноосвітніх закладів нашої країни

Розділ XV. Учбова робота з предмету “фізична культура” в загальноосвітніх навчальних закладах

1. Історія розвитку уроку фізичної культури як основної форми навчальної роботи зі школярами

2. Особливості методики розробки завдань до уроку фізичної культури

3. Найважливіші аспекти методики проведення уроків фізичної культури в загальноосвітніх навчальних закладах

4. Основні методичні вимоги, які треба знати і враховувати учителю-початківцю

Розділ XVI. Позакласна робота з фізичного виховання в загальноосвітніх навчальних закладах

1. Завдання, особливості позакласної роботи і вимоги до її проведення

2. Форми позакласних занять фізичними вправами

3. Спортивні змагання та спортивні свята серед учнів загальноосвітніх навчальних закладів

4. Планування оздоровчо-гігієнічної та фізкультурно-масової і спортивної роботи

Розділ XVII. Фізичне виховання школярів з ослабленим здоровям

1. Розподіл школярів за медичними групами та основи методики комплектування груп

2. Приблизні строки відновлення занять фізичною культурою після деяких захворювань і травм

3. Зміст і форми організації занять з учнями, що мають відхилення в стані здоровя

4. Особливості методики проведення занять з дітьми, які віднесені до спеціальної медичної групи

Розділ XVIII. Планування і облік роботи з фізичного виховання в загальноосвітніх навчальних закладах

1. Призначення і суть планування та вимоги до нього

2. Загальна характеристика видів планування і основних підходів розподілу навчального матеріалу по чвертях

3. Етапи і напрямки планування роботи з фізичного виховання

4. Документи планування навчальної роботи з предмету “фізична культура”

5. Загальна характеристика обліку роботи з фізичного виховання

Розділ ХІХ. Позашкільна робота з фізичного виховання

1. Значення, завдання і організація позашкільної роботи з фізичного виховання

2. Фізичне виховання в фізкультурно-оздоровчих таборах

3. Дитячо-юнацькі спортивні школи (ДЮСШ) - найбільш значуща ланка у вирішенні завдань позашкільної роботи з фізичного виховання

Розділ ХХ. Фізичне виховання в інших навчальних закладах