Напрямки і теорії в культурології. Основні періоди розвитку культури: гомерівський, архаїчний, класичний, еллінізм. Сучасні концепції культури: аксіологічна і ін. Аполлонійська і діонісійська засади європейської культури. Українська культурологічна думка.
Аннотация к работе
Теорії та напрями в культурологіїВідомо багато визначень культурології, серед яких можна виокремити три основних:культурологія - це комплекс дисциплін, що вивчають культуру по історичній вертикалі її розвитку, соціальному функціонуванню з визначенням кінцевого результату системності культурного феномена; культурологія - це сукупність дисциплін,що вивчають культуру і намагаються осягнути її як цілісне явище з урахуванням надбань супутніх дисциплін, а також, з позиції культурології, національних,регіональних особливостей в їх історичному розвитку; культурологія - це самостійна наукова дисципліна в системі соціально-гуманітарних знань. Нині відомо кілька моделей культурологічних досліджень: 1)класичні підходи з жорстким розмежуванням вивчення субєкта та обєкта пізнання, їх раціонального трактування; 2) культурологія є обєктом відбиття повсякденного життя людини і формою узагальнення, виводячи її на рівень діалектики; 3) заперечення можливості вивчення в повному обсязі досягнень культурних набутків народів, народностей, націй, цивілізацій, їх пізнання та узагальнення, особливо щодо своєї культури та значення впливу на неї "чужих" культур. З огляду на нагальність цієї проблеми необхідно розробити концепцію культури, яка могла б звязати теоретичні й практичні уявлення та їх втілення в усі сфери людської життєдіяльності;розробити методологію для забезпечення комплексного дослідження культури як цілісного явища; виробити концепцію єдності набутків культур народів світу та усунути анта-гоністичності серед них; упровадити системні підходи аналізу культури до державної політики і втілити її в діяльність системи управління;сформувати культурні потреби людини як на робочому місці, так і в активно-дієвому використанні позаробочого часу; ураховувати"досягнення" технократизму, раціоналізму, маскультури, що особливо поширились у XX ст., з тим щоб уберегти людину від їх згубних впливів і компенсувати їй засобами культурології комфортне співіснування в модернізовано-техно-логічному світі. Поняття"культура" (від лат. cultura - догляд, обробіток, виховання) класично сформоване ще у Стародавній Греції; на той час його розуміння було таким широким, що сьогодні тотожне використання в науковій практиці неможливе. З часом при формуванні суспільства і суспільної думки значення терміну "культура" розширилося, воно охоплювало також виховання та освіту, що доповнювало і збагачувало термін, адже людина і природа на той час становили єдине ціле і суттєвих суперечностей між ними не відчувалося.У другій половині XIX ст., з розвитком фольклористики, етнографії (етнології), археології, антропології, соціології, історії, народознавства, філософії та інших галузей знань про людину, аналіз феномена культури здійснюється в рамках науково-концептуальних напрямів, які й стали фундаментальною основою культурології. Дільтей, розподіляючи всі науки за своєю методологією на два блоки - науки про дух і науки про природу, вважав що людина може пізнати себе інтуїтивно лише в духовній цілісності з культурою через механізм вироблення певних цінностей. Ріккерт визначали культуру в проекції цілеспрямованості людини як "творчої істоти", у якій цінність виступає елементом внутрішньої організації культури як цілісної системи. Малиновський - формулюючи основні принципи функціонального аналізу культури, дійшли таких висновків: 1) у процесі еволюції людина переходить зі стану природи до стану культури, кожний елемент якої (традиція, звичай, вірування тощо) виконують важливу для культури функцію; 2) кожний елемент культури є незамінним, оскільки він забезпечує її цілісність; 3) усі елементи культури структуровані і складають культурну систему, кожна з яких функціонує за принципом ієрархії, а характерною рисою для всіх культурних систем є ізоморфний звязок між ними. Вагоме місце в сучасній культурології посідають концепції, які повязані з дослідженням динаміки (історії) культури, насамперед концепція циклічного розвитку культури (або культурно-історичних коловоротів).Таким стає поняттям "життя", що являє собою первісний феномен, даний кожній людині від народження. Завдяки життю людина залучається до світу, стає причетною до нього. Дільтей вважав, що життя слід розуміти через саме життя. В органічному світі панує боротьба за існування, що має на меті возвеличення життя заради самого життя. Він виділяв замкнуті (закриті) культури, де життя визначається інстинктами, та відкриті культури, у яких провідною є духовність, прагнення до спілкування з іншими культурами.Вони створили ряд оригінальних концепцій, основною тезою яких була ідея самоцінності національної культури та її взаємозвязку з культурами інших народів. Засади символічного трактування культури передбачив Григорій Сковорода (1722-1794), який висунув теорію, згідно з якою культура - це три світи: перший - світ природи ("макрокосмос"), другий світ - це людська спільнота і світ окремої людини, третій світ - це Біблія, або "світ символів&quo
План
Зміст
1. Напрямки і теорії в культурології
2. Сучасні концепції культури
3. Аполлонійська та діонісійська засади європейської культури