Дослідження стадій суспільного розвитку. Аналіз постіндустріального суспільства та теорій його розвитку. Сцієнтистські уявлення про наукове знання як вищу культурну цінність. Вивчення відмінностей дискурсів прогресу, кризи і травми під час трансформації.
Аннотация к работе
Міністерство освіти і науки України Житомирський національний агроекологічний університет-нова стадія суспільного розвитку, яка, на переконання західних учених, приходить на зміну індустріальному суспільству. Постіндустріальне суспільство ідейно випливає з теорії індустріального суспільства американського економіста В. На думку Белла, найважливішим недоліком цієї теорії є те, що в ній основним інститутом названо промислове підприємство, соціальні відносини, які формуються на базі машинного виробництва, а також відсутність чіткого розмежування технократів, повязаних з функцією знань, і технократів, повязаних з функцією влади. Основними інститутами (формами соціальної організації) на першій стадії були церква і армія, на другій - корпорація, на третій - університети, що здійснюють організацію теоретичних знань. Белл обстоює багатофакторний підхід до аналізу різних стадій людської цивілізації й не заперечує використання осьового принципу власності, що в марксистській теорії, на його думку, зумовлює поділ на первіснообщинний, рабовласницький лад, феодалізм, капіталізм і соціалізм.Виділивши в історії людства три фази (доіндустріальну, індустріальну і постіндустріальну), Данієл Белл описав риси постіндустріального суспільства: трансформація значення різних економічних секторів, домінування сектора послуг (адміністрація, банки, транспорт, охорона здоровя, торгівля, освіта, наука, судочинство, мистецтво тощо) при зниженні промислового сектора і обмеженні значення сільськогосподарського сектора; зміна пануючої технології, перехід від енергетичної технології до інформаційної (поява роботів, розвиток комунікацій); зростання значення планування, прогнозування розвитку, контролю технологій; панування прагматичних і технологічних критеріїв при зниженні ролі ідеологічних і етичних критеріїв; розквіт "інтелектуальної технології", тобто цільового використання науки для потреб практики; перетворення класової структури, висунення в ролі пануючого не класу власників, а класу висококваліфікованих фахівців (економісти, інженери, менеджери). Так, Фердінанд Тьонніс (1887) жалкує про втрату природних, обєднуючих людей цілісних структур і спонтанних суспільних звязків; Еміль Дюркгейм (1897) виявляє нормативний хаос, занепад моральних стандартів, позначаючи ці феномени як аномію Макс Вебер (1922) застерігає від можливості переродження дуже раціоналізованих і інструменталізованих організацій в "залізну клітку" бюрократії. постіндустріальний суспільство сцієнтизм розвиток Як справедливо відзначає Петер Штомпка, соціологічна інтерпретація соціальних змін також міняється: ототожнення змін з соціальним прогресом з часом поступається місцем ідеї криз, при яких зміни виявляють свої негативні (частіше всього ненавмисні) наслідки в різних сферах суспільного життя. В той же час зявляється третя ідея, згідно якої сама по собі мінливість може підривати нормальний хід суспільного життя, завдавати членам суспільства свого роду удару, викликати стрес і породжувати стан своєрідної "травми". Бувають ситуації, коли прогресивні за своєю суттю зміни, мають позитивні результати, виявляють свою негативну сторону, що виникає саме внаслідок того, що вони є змінами, що вони порушують сталий стабільний порядок, переривають безперервність, порушують рівновагу, ставлять під сумнів або позбавляють значення колишні навички і звички (прикладами можуть служити переможна революція, очікувана зміна ладу або устрою, реформа самоврядування).
План
Зміст
1. Постіндустріальне суспільство
2. Теорія постіндустріального суспільства
3. У чому відмінність дискурсів прогресу, кризи і травми у трансформації суспільства?