Феномен політичного лідерства. Еліти в політиці: поняття та еволюція теорії. Типологія політичних еліт. Теорії еліти Д. Донцова та В. Липинського. Класичні концепції еліт В. Парето, Г. Моски. Ціннісні концепції еліт. Теорії демократичного елітизму.
Аннотация к работе
Інтерес до феноменів політичної еліти і політичного лідерства та первісні спроби їхнього тлумачення сягають глибокої давнини. Висновки вчених-політологів, а також суспільно-політична практика виникнення й функціонування політичних еліт і політичного лідерства засвідчують, що вони - реальність нинішнього і, вірогідно, наступних етапів розвитку людської цивілізації. Починаючи з XII ст., термін “еліта” використовували для позначення товарів вищої якості, а згодом - у сфері суспільного життя для вирізнення груп “кращих” людей - вищої знаті, духовенства, військових. У період античності елітарний світогляд знайшов своє відображення в працях Платона, який вважав, що державні функції можуть виконувати тільки вибрані - ті, хто отримав особливе виховання і має досвід управління державними справами. Людей, які не володіють належними знаннями, слід усунути від здійснення управлінських функцій, щоб уникнути хаосу в державному керівництві.Парето визначав еліту як групу, до якої належать найпродуктивніші та найздібніші в різних сферах діяльності особи, які отримали “найвищий індекс” у своїй діяльності. Сукупність осіб, кожна з яких отримала у своїй сфері найвищу оцінку, Парето й називав елітою. Для пояснення соціальної динаміки він сформулював теорію “циркуляції еліт”, згідно з якою еліти виникають із нижчих верств суспільства, в процесі боротьби піднімаються у вищі, там розширюють свій вплив, досягають розквіту, аж потім перероджуються і, зрештою, зникають. Він визначав еліту як політично найактивнішу групу людей, зорієнтованих на здобуття та утвердження влади. Наведемо найпоширеніші з них: Біологічний підхід Представники його вмотивовують необхідність поділу суспільства на еліту і масу, спираючись на твердження, що відмінність між ними є генетичною: люди, які належать до еліти, володіють ціннішим, вищим біологічним, а відповідно - фізичним і розумовим потенціалами.Вирішальним критерієм підбору є особисті якості, досягнення у сфері діяльності, якою займається претендент, значна популярність (спосіб підбору конкурсний). Посадовими вимогами є компетентність, професіоналізм (посаду слід обіймати відповідно до особистих якостей - моральних, професійних тощо). Вагоме значення має громадська думка. економічна вагомість, політичний статус, популярність, професіоналізм у своїй сфері діяльності, підтримання власного авторитету; увага до суспільної думки. Закрита еліта Характерна для тоталітарного режиму члени еліти не піддаються остракізмові за порушення дисципліни; головне в підборі - відданість вождеві з урахуванням особистих якостей; спосіб підбору - кадрова політика партії та влади; заперечує спонтанність формування; посадова вимога - точне виконання директив керівництва; ігнорує громадську думку. У західній політології еліту поділяють: 1. за особистими якостями - на статичну і виконавчу;Загалом за останнє десятиліття еліта змінилася і структурно, і функціонально, і сутнісно. Еліта втратила велику частину важелів влади, притаманних старому правлячому класу.
План
ЗМІСТ
ВСТУП
1. теорії політичного елітизму
1.1 Еліти в політиці: поняття та еволюція теорії
1.2 Типологія політичних еліт. Теорії еліти Д. Донцова та В. Липинського