Духовне життя суспільства, його гармонізація в контексті соціально-філософської парадигми, побудованої на ідеях ненасилля. Ненасилля як принцип людського життєвпорядкування у єдності онтологічного, соціокультурного та екзистенційно-ціннісного аспектів.
Аннотация к работе
АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наукРобота виконана у відділі соціальних проблем вищої освіти та виховання студентської молоді Інституту вищої освіти АПН України. Науковий керівник: доктор філософських наук, професор Предборська Ірина Михайлівна, Інститут вищої освіти АПН України, головний науковий співробітник відділу змісту, філософії та прогнозування вищої освіти. Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор Бех Володимир Павлович, Національний педагогічний університет імені М.П. Захист відбудеться 25 грудня 2008 року о 14.00 годині на засіданні вченої ради Д 26.456.01 в Інституті вищої освіти Академії педагогічних наук України за адресою: 01014, м.Суть існування людської цивілізації полягає в обєднанні окремих країн, в тенденції руху різних регіонів, континентів до реалізації сукупної, а саме інтегрованої вселюдської цілісності, у збереженні спадковості цивілізаційного розвитку при постійному плеканні унікально-одиничного, регіонально-особливого за умов перманентного породження цивілізацією багатогранних протиріч, їх протистоянні і боротьбі, яка призвела до загибелі і зникнення окремих соціокультурних утворень. У філософській спадщині можна віднайти звязок між найбільш абстрактними (метафізичними) ідеями єдності-множини, схожості-відмінності, і поміж конкретно-історичними завданнями обєднання індивідів в спільноту, завданнями подолання роздробленості однієї держави, створення союзів народів і держав в імя збереження людства, без будь-якого примусу, поважаючи права, честь і гідність усіх без винятку. Означена тенденція по суті характерна для усієї світової філософії, оскільки людство завжди прагнуло віднайти надійне смислоутворююче підґрунтя для своєї життєдіяльності. Неосяжний простір соціокультурного буття ніби концентрується і викристалізовується у вказаних категоріях розмаїттям його смислів і значень, детермінант розвитку, логіки та принципів упорядкування життєвих структур особистості та суспільства. З урахуванням нових соціокультурних, геополітичних реалій, а також новопосталого антропологічного імперативу актуалізується потреба у соціально-філософській рефлексії проблеми ненасильницького шляху розвитку як альтернативи, можливості сучасного людського буття.проаналізовано історико-практичні та духовно-теоретичні аспекти категорій "ненасилия" і "толерантності" як соціально-філософських понять, визначено їх ключову роль у формуванні суспільства без жорстокості та насилля; розглянуто ненасилля як філософсько-релігійну систему і морально-етичний принцип, ціннісний орієнтир суспільства, що проголошує заборону на вчинення шкоди, страждання, а толерантність - як показник, свідчення гуманного, стриманого ставлення до усього іншого; Швейцера - благоговіння перед життям, що зумовило нове бачення ідеалів ненасилля та визначення можливостей їхнього застосування на практиці у ХХІ ст.; розкрито соціокультурні передумови можливого втілення ідей ненасильницького шляху розвитку, до яких віднесено: вкорінені в життя людства філософсько-релігійні, моральні-етичні цінності, що містять ідеали ненасилля, любові, милосердя; доведено, що духовна гармонія, толерантність, повага до "іншого" виконують важливу методологічну функцію у врегулюванні суспільних відносин на різних етапах цивілізаційного поступу; сконцентровано увагу на провідній ролі системи освіти у гуманізації суспільного життя; зясовано, що інтегральною духовною основою і змістом гармонізації міжлюдських стосунків є ціннісно-смислові орієнтири особистості та суспільства як усвідомлення необхідності аксіологічного вибору, який здатний утримувати соціум у балансі деструктивних тенденцій розвитку;"Соціокультурні та філософські витоки гармонізації буття людства" присвячено аналізу існуючих у філософії історії джерел з досліджуваної проблематики, розглянуто основні тенденції становлення та еволюції теоретичних та соціокультурних тлумачень змісту категорій ненасилля, злагоди, порозуміння; аргументується соціально-філософський та філософсько-культурологічний погляд на ідею толерантності, терпимості, людяності як основу і принцип людського життєвпорядкування, як буттєво-смислового покладання ідеї гармонійного світу в умовах зростаючої агресії і ненависті. Показано поліваріантність та багатоголосся у підходах та оцінках перспектив і можливостей розвитку людства. Мислитель вважав, що етика перестає бути етикою, як тільки починає виступати від імені суспільства, бо суспільство завжди намагалось відноситись до людини як до засобу, а не до мети. Останнє спонукає людину вільно або мимоволі самій обирати сторону добра і повязаного з ним ненасилля або зла, яке неможливе без насильства над людиною.
План
Зміст означеного напрямку дисертаційної роботи зясовується наступними положеннями:Основний зміст дисертації