Громадянське суспільство як політичне спільнотворення. Аналіз природної та громадянської свободи. Толерантність як семіотично-дискурсивний чинник спільнотворення суспільства. Вплив філософії Дж. Лока на формування революційної ідеології Америки.
Аннотация к работе
Міністерство освіти і науки України Львівський національний університет імені Івана ФранкаІсторія свідчить, що неодмінною умовою становлення демократичних держав і формування націй у тій частині світу, яку ми вважаємо найбільш розвинутою і на яку сьогодні орієнтуємося, було розгортання системи суспільних інститутів, що утворюють громадянське суспільство. Концепція громадянського суспільства, що почала формуватися на зорі Нового часу, розвивалась і змінювала свій зміст паралельно з розвитком суспільної реальності, яку вона позначала. Однак слід зазначити, що на формування концепції громадянського суспільства мали великий вплив погляди видатного британського філософа XVII ст. Саме з неї розпочинається модерне класичне тлумачення громадянського суспільства, хоча воно все ще поєднується з політичною сферою і не відокремлюється від держави.Основою походження соціального згуртування для Лока стає здоровий глузд і певного типу взаєморозуміння між людьми на противагу “дикому інстинкт”, як то вважав Гоббс. За Локом, перше суспільство започатковує родина, - це є суспільство “батьків і дітей”, до якого з часом додається суспільство “господаря та його слуги”. Суспільство “родине”, з одного боку, складається на основі “добровільної угоди між чоловіком та жінкою”, а з другого - до нього залучаються стосунки між господарем і слугою. Підкорення і підлеглість є основним правилом і спонукою поведінки в першому соціальному звязку, вони, проте, складаються навколо початково добровільної угоди між чоловіком - жінкою, господарем - наймитом. Перший тип стосунків, що може бути названий також звичаєвістю, носить характер взаємопідлеглості і формує сенс покори як норми взаєморозуміння і соціального самозбереження, хоча навіть тут ядро природних стосунків між людьми утворюється навколо можливостей здійснення “добровільних угод” між чоловіком - жінкою, господарем - наймитом.Стан, що притаманний усім людям за природою, - “це стан повної свободи в керуванні своїми діями, порядкуванні власним майном та особою так, як вони вважають за потрібне в межах закону природи, ні в кого не питаючи дозволу і не залежачи від чиєїсь волі”. “Станові природи” притаманний закон природи, а “розум, який є цим законом”, навчає людство дотримуватися закону природи, що полягає в збереженні миру і безпеки людини і людства. Розрізнення “природної свободи” і “свободи людини в суспільстві” полягає в тому, що в першому випадку особа є вільною від будь-якої влади людини, тоді коли в другому - вона повинна визнавати ту законодавчу владу, що встановлена за згодою всіх. Свобода в суспільстві відповідає спільно твореному законодавству; це - “свобода чинити за власною волею в усіх діях, коли це не заборонено правилами і не підкорятися непостійній, неповній, невідомій, деспотичній волі іншої людини ...”. Пояснюючи ґенезу соціального гуртування людей, Лок вважає, що суспільство і держава створюються на основі природних прав, які збігаються з розумом і здоровим глуздом і полягають у збереженні життя, здоровя, свободи, майна людей.Оскільки влада законів та врядування, відповідне до неї, створюються за дією розуму і розуміння, то функціонування загальних та універсальних значень і сутностей, що лежать в основі законотворчості, має обумовлюватися контекстом застосування і поширення розумових чинників комунікації - знаків, слів, ідей, мови і мислення. Саме в такому світлі Лок намагався поставити значення підлеглості і покори в залежність не від нібито вроджених принципів, а від свободи як основи і суті самоздійснення людини. Відтак узалежнення людських стосунків від свободи дозволяє Локові говорити про те, що природно утворені відносини покори між людьми, зокрема й покори дітей перед батьками і жінки перед чоловіком, “аж ніяк не передбачають тієї покори, яку підданці буцімто мають виявляти правителям політичних громад”. Потреба визначити сенс і роль толерантності зумовлювалася релігійною і політичною ворожістю, поширеною в суспільстві між людьми. Адже якби люди могли жити мирно і не потребувати “спільно творення”, або соціальності, що результується певними законами, то “не було б жодної потреби ні в урядовцях, ні в політиці, які створені лише для того, щоб у цьому світі охороняти одних людей від обману і насильства інших...”.Фактично, свобода була редукована до вибору між зовнішніми речами-обєктами, Відомо, що в термінах емпіричного пояснення некоректно вести мову про належну чи неналежну мету щодо дій людини; не випадає також оцінювати її вибір у сенсі власного самоздійснення. Хотіння в його теорії “розуміння” ідентифікує водночас вольову дію і дію розуму, що спрямовує думку до здійснення задуму: “воля - це ніщо інше, як сила розуму спрямовувати дієві здібності людини на рухомість чи спокій ,..”.
План
План
Вступ
1. Громадянське суспільство як політичне спільнотворення
2. Природна і громадянська свобода - основа спільнотворення
3. Толерантність як семіотично-дискурсивний чинник громадянського спільнотворення
4. Емпіричні обмеження свободи
5. Вплив філософії Дж. Лока на формування революційної ідеології Америки