Сутність та основні різновиди порівняльного літературознавства. Компаративістика як наукова дисципліна. Типологічний підхід, як складова компаративістики. Тема ілюзій як провідний концепт вищезгаданих романів. Втрата ілюзій: теорія на практиці.
Аннотация к работе
6 1.2 Типологічний підхід, як складова компаративістики . . . . . . . . . . . . . . . . Тема втрачених ілюзій у романах Оноре де Бальзака “Втрачені ілюзії” та Гюстава Флобера “Виховання почуттів” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12 2.1 Тема ілюзій як провідний концепт вищезгаданих романів. .16 2.3 “У Парижі годі зберегти хоч якісь ілюзії”. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Тому, ми візьмемо на себе сміливість і спробуємо подати мінімальний перелік ось таких необхідних якостей, які, звичайно, складені у відповідності до уявлень Бальзака та Флобера - це і здатність протистояти згубному впливу суспільства, і здатність зберегти свою духовну й моральну незалежність, і спроможність бути рішучим, коли нерішучість (вагання) охоплює все твоє єство. Усіх цих якостей позбавлений і Люсьєн Шардон, і Фредерік Моро. Виходячи із вище сказаного, ми поставили перед собою мету: дослідити та порівняти таку провідну тему у творчості Оноре де Бальзака та Гюстава Флобера, як тему втрачених ілюзій на основі романів “Втрачені ілюзії” та “Виховання почуттів” відповідно. Об’єктом дослідження є романи Оноре де Бальзака “Втрачені ілюзії” та Гюстава Флобера “Виховання почуттів”. Науково-методологічне підґрунтя даної роботи складають окремі положення, висвітлені у працях таких українських та зарубіжних літературознавців, як Афанасьєва О. В., Иващенко А. Р., Карпенко Ю. О., Чичерин А. В. РОЗДІЛ 1 СУТНІСТЬ ТА ОСНОВНІ РІЗНОВИДИ ПОРІВНЯЛЬНОГО ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА 1.1 Компаративістика як наукова дисципліна Ми вважаємо, що перш за все слід розглянути методи, які використовувалися для дослідження, щоб простежити чи доцільним було їх використання. Безглузде прагнення звести світовий літературний процес до боротьби реалізму з “антиреалізмом” спричиняло ігнорування конкретно-історичної основи та типологічних закономірностей: однобічно підкреслювалося загальне, навмисно обминалося особливе також майже не зверталися до словян, окрім росіян, що само собою було і є зрозуміло.