Василь Стус як один із найбільших українських поетів нашого століття і правозахисник з відвертою громадянською позицією. Світоглядні засади В. Стуса. Національно-генетичний аспект концепції любові у його творчості. Особливості інтимної лірики В. Стуса.
Аннотация к работе
Тема любові у поезії Василя Стуса Зміст Вступ Розділ І. Інтимна лірика В. Стуса Висновки Список використаної літератури Вступ Василь Стус - один із найбільших українських поетів нашого століття. У новітній українській поезії його ім’я на чільному місці не тільки тому, що світлий образ цієї людини став символом незламності духу, людської і національної гідності. У 1959 р. було опубліковано першу добірку віршів В. Стуса в «Літературній газеті», яка засвідчила появу нового імені в українській літературі. Як згадують Іван Світличний, Євген Сверстюк, Юрій Бадзьо - друзі поета - саме роки навчання в аспірантурі найбільше допомогли поету у формуванні поетичного мислення та формуванні особистості. Протягом двох неповних років, з 1963 р. по 1965 р., В. Стус має змогу читати найкращі книги в найкращих бібліотеках України, обговорювати найновіші досягнення літературознавчої думки в колі шістдесятників. 4 вересня 1965 року на прем’єрному перегляді фільму С. Параджанова «Тіні забутих предків» у кінотеатрі «Україна» в Києві Василь Стус разом із Іваном Дзюбою і В’ячеславом Чорноволом взяв участь в акції протесту проти арештів, за що 20 вересня був виключений з аспірантури. Ідеологічного тиску зазнає поет і на своїй власній літературній творчості - 1965 р. спробував видати першу книжку «Круговерть». В. Стус працює над літературознавчими студіями: „Феномен доби (про творчість П. Тичини), „Зникоме розцвітання (про творчість В. Наступна поетична збірка „Зимові дерева також не вийшла друком в Україні, хоч мала позитивні редакційні рецензії поета Івана Драча і критика Євгена Адельгейма. За час перебування в Мордовії він створив збірку віршів „Палімпсести, переклав усі „Сонети до Орфея Рільке. Час від часу вірші під час обшуків, так званих „шмонів, забирали, нависала загроза їх знищення, що було для В. Стуса найстрашнішим випробуванням, тому поет намагався якомога більше віршів переслати у своїх листах до дружини й друзів. Лише в незалежній Україні поет-правозахисник В. Стус став визнаним на батьківщині - 1993 р. творчість В. Стуса відзначена Державною премією ім. Т. Шевченка; протягом 1994- 1999 pp. вийшло академічне видання творів Стуса у 6 томах, 9 книгах, підготовлене редакційною колегією на чолі з М.Коцюбинською, а в 2005 році В. Стус став Героєм України згідно з указом Президента України Віктора Ющенка. Хто зна, були б опубліковані поезії Стуса - і, можливо, не було б двох судових процесів, які до кінця життя, з перервою на рік, ізолювали поета від родини, від творчості, від України, не завершилося б так трагічно його життя. «Бути радянським громадянином, - записує В. Стус у «Таборовому зошиті», - це значить бути рабом. У листі до сина в день його 17-ліття В. Стус написав: «Любов - то, може, єдина справжня квітка, подарована людині Богом. Так, М. Коцюбинська свідчить: Абсолютно не схильний до егоцентризму, фразерства й переоцінки власного я, Стус водночас знає собі ціну, усвідомлює значення і сенс свого чину на тлі історичному, серед Інших дійових осіб українського Опору [70, 220]. Також це стосується поезій Усе моє життя в інвентарі..., Я разом із смертю пліч-о-пліч лечу..., Бажання жити - тільки-но на дні...., Зринув дощ - і серце захмеліло..., Церква святої Ірини... та інших.