Історія вирощування рису на Україні. Морфологічні та біологічні особливості рису, фази його розвитку, етапи органогенезу. Морфофізіологічна модель сортів, селекція на продуктивність. Ґрунтовий покрив та кліматичні умови. Сорти риса "Україна 96", "Віконт".
Аннотация к работе
Міністерство аграрної політики України Харківський національний аграрний університет ім. Кафедра генетики, селекції та насінництваРис (лат. oryza) посівний, або культурний, належить до роду Oryza, що входить до сімейства злакових, включає як однолітні, так і багаторічні види. Рис - древня культура, що походить із Південно-Східної Азії. Згідно з китайськими переказами, легендарний правитель Чжень Нунь, якого вважають засновником землеробства, близько 2800 р. до н. е. висівав рис під час однієї із релігійних церемоній. Археологічні розкопки показують, що іще 7000 років назад рис вже вирощувався в Індії. Раніше рис називали сарацинською пшеницею або сарацинським зерном.Розвиток рисосіяння в Україні був обумовлений, з одного боку, бажання держави задовольнити потреби населення в цілому дієтичному продукті - рисі, а з іншого, ввести у сільськогосподарське виробництво малопродуктивні засолені землі Причорноморської низини в Херсонській та Одеській областях, а також в АР Крим. У 1952 р. площа посіву рису досягла 2200 га. Збільшення витрат ручної праці на боротьбу з бурянами привело до того, що до 1960 року площа посівів рису скоротилася до 160 га. Однак, у звязку з тим, що кліматичні і ґрунтові умови півдня України сприятливі для вирощування високоякісного зерна рису, у 60 - 70-х роках були побудовані сучасні рисові системи, що дало можливість цілком забезпечити потребу населення країни цим важливим продуктом харчування.Рис культура тропічного походження, теплолюбива, для якої важливе значення має дія факторів зовнішнього середовища - кліматичні (інтенсивність освітлення, температура води й повітря, опади та інше) та ґрунтові умови і в першу чергу, забезпеченість мінеральними живленнями. Корені у рису мичкуваті, складається з 100 - 200 коренів, основна маса коренів знаходиться в одному шарі на глибині 20 - 25 см, і лише незначна частина проникає до 30 см. Вони ростуть і розвиваються на надмірно вологих, насичених водою і періодично затоплю вальних ґрунтах, через це не формують розгалуженої кореневої системи, характерної для більшості злаків (рис. Специфічною властивістю кореневої системи рису є аеренхіма - тканина, яка має особливі повітрянопрохідні порожнини (рис. У склад вузла кущіння входять такі органи, як листки, в пазухах яких знаходяться бруньки, здатні перетворюватись у бічні пагони, вкорочені міжвузля з коренеродними тканинами, стеблові вузли, прикривають меристему нижньої частини міжвузля, і бічні корені.Вегетаційний період рису ділиться на два періоди: вегетативний (ріст стебла, листків, коренів) та генеративний (утворення та формування репродуктивних органів - волоті, колосків, квіток, насіння). VII етап - характеризується інтенсивним ростом всіх органів волоті, колоскових та квіткових лусок, остей; усі органи квітки збільшуються у довжину в 3-5 разів. Проростання насіння рису починається, коли наявність вологи в ендоспермі досягає 28-35%, а в зародку 50-52%. Короткочасне (1-2 доби) зниження температури повітря до 10-14°С в нічний або денний час за тиждень до викидання волотей, у період цвітіння і протягом 70 діб після нього, викликає різке збільшення числа порожніх (стерильних) колосків. Фаза кущіння рису починається після появи 3-4 листків і триває до утворення 8-9 листків.У звязку з цим для північних районів рисосіяння, до яких відноситься й Україна, важливо створювати сорти з меншою вимогливістю до тепла в початковий період вегетації. Найвищі урожаї забезпечують сорти, які формують кущ з 3 - 5 боковими пагонами (стеблами); зерно на них повинне дозрівати одночасно з урожаєм на головній волоті. Продуктивність волоті залежить від її довжини та щільності, озерненості й маси 1000 зерен. Позитивні кореляційні звязки урожайності з вегетаційним періодом і висотою рослин створюють певні труднощі в селекції на поєднання високої продуктивності рослин, з одного боку, скоростиглості й короткостебловості - з іншої. Слабка кореляція відмічається між ознаками: 1) урожайністю і кількістю колосків у волоті;Сума увібраних основ (Са2 Mg2 ) складає 15,38 мг-екв/100 г, увібраного Na - 0,75 мг-екв/100 г, РН водної витяжки 6,8; тип засолення хлоридно-сульфатний; вміст гумусу в орному шарі 1,62 % (за Тюріним), азоту - 7,14-12,5 мг/100 г ґрунту, обмінного калію та фосфору за Мачигіним 3,28-4,32 та 27,3-37,4 мг/100 г ґрунту відповідно (табл.1-3).Середня багаторічна температура повітря в цій зоні 9,8 С, безморозний період 190-205 днів, сума середньодобових температур вище 10 С близько 3350°С, за рік випадає 300-350 мм опадів. Такі погодні умови прияли активному розвитку пірікуляріозу у фазі трубкування (сума опадів за період з І декади червня по ІІ декаду липня становила 124,9 мм за норми 59,0 мм) та прискореному проходженні фази наливу зерна (Сума активних температур період з І декади серпня по ІІІ декаду серпня була на рівні 807,1 С за норми 675,3 С), що сприяло зниженню рівня урожайності сортів рису.
План
Зміст
Вступ
Розділ 1. Огляд літератури
1.1 Історія вирощування рису на Україні
1.2 Морфологічні та біологічні особливості рису
1.3 Фази розвитку та етапи органогенезу
1.4 Морфофізіологічна модель сортів і селекція на продуктивність
Розділ 2. Ґрунтовий покрив та кліматичні умови
2.1 Ґрунтовий покрив
2.2 Кліматичні умови
Розділ 3. Технологія вирощування рису (Україна 96, Віконт)