Особливості санаторно-курортної галузі, як складової туристичної індустрії: поняття, зміст, види та склад послуг. Регіональні особливості розвитку санаторно-курортних закладів України на прикладі комплексу "Синяк". Основні проблеми та шляхи їх вирішення.
Аннотация к работе
Курсова робота Технологія функціонування санаторно-курортної діяльності Зміст Вступ Розділ 1. Особливості санаторно-курортної галузі як складової туристичної індустрії 1.1 Поняття, зміст та розвиток санаторно-курортної справи 1.2 Види та склад послуг санаторно-курортної закладів України 1.3 Регіональні особливості розвитку санаторно-курортної закладів України Розділ 2.Функціонування санаторно-курортної закладів Закарпатської області 2.1 Загальна характеристика санаторно-курортного потенціалу Закарпаття 2.2 Особливості діяльності санаторно-курортного комплексу «Синяк» Розділ 3. Перспективні напрямки розвитку санаторно-курортної діяльності 3.1 Основні проблеми санаторно-курортної діяльності санаторію «Синяк» та шляхи їх вирішення 3.2 Перспективи розвитку санаторно-курортної діяльності Висновки Список використаної літератури Додатки Вступ Лікувальні властивості багатьох природних факторів відомі з найдавніших часів, примітивні споруди для водолікування в місцях виходу мінеральних вод були свого роду прототипами бальнеологічних курортів. В Україні санаторно-курортна справа є одним з найдавніших видів рекреації. ХІХ ст. відомі кліматичні курорти Південного узбережжя Криму, бальнеологічні курорти Передкарпаття та Закарпаття, Поділля, Полтавщини, грязьові курорти Криму та Одещини, які зазнали особливого розвитку у ХХ ст. Так, перші заклади в Україні, які почали функціонувати, використовуючи мінеральну воду для лікування, виникли у Шклі (1576), Саках (1799), Трускавці (1827), Одесі (1829), БерМінВодах (1862), Моршині (1877); лікувальні властивості грязей - на узбережжі Куяльницького лиману (1833), поблизу Голої Пристані (Гопри) (1895). Система санаторно-курортних закладів розвивалась в межах державної системи охорони здоров`я, її послуги були соціально орієнтованими і достатньо дешевими для громадян (за рахунок фонду соціального страхування та інших джерел фінансування). Вивчення санаторно-курортних зон, виділення їх у основні групи здійснено у працях Кравціва В.С. та Євдокименка В.К. Актуальність теми даної курсової роботи визначається тим, що Україна має великі рекреаційні ресурси, до яких належать географічні обєкти, що використовуються чи можуть бути використані для відпочинку, туризму, лікування, оздоровлення населення. У ранньому середньовіччі відомими курортами були Пломбєр-ле-Бен і Ахен - улюблене місце відпочинку імператора Карпа Великого. З ініціативи англійського лікаря Р. Рассєла в 1792 р. заснований перший дитячий приморський санаторій в Маргіті; згодом дитячі курорти виникли в Італії і Франції. До санаторно - курортного господарства належать лікувально - профілактичні заклади: санаторії та пансіонати з лікуванням, що на певний час надають хворим лікувальні послуги переважно використовуючи цілющі властивості природних ресурсів. Різними є терміни перебування пацієнта на санаторно-курортному лікуванні. Найбільшу привабливість серед курортних територій мають АР Крим, Закарпатська та Івано-Франківська, Одеська, Харківська, Чернівецька, Львівська та Київська області. Найкращі в кліматичному відношенні рекреаційні території зосередженні на узбережжі Чорного та Азовського морів (переважно для літнього відпочинку), та Карпатах і Закарпатті (як літня, так і зимова рекреація).