Жорстокість над дітьми як соціальна проблема. Законодавча база по захисту прав дітей від жорстокого поводження. Масштаби поширення насильства в сім’ї в Україні, їх причини. Профілактика сімейного насилля, реабілітація дітей, що зазнали насильства в сім’ї.
Аннотация к работе
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ І УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА КУРСОВА РОБОТА На тему Технології соціальної роботи з дітьми, що зазнали жорстокого поводження Київ 2010р. ПЛАН ВСТУП РОЗДІЛ 1 ЖОРСТОКІСТЬ НАД ДІТЬМИ ЯК СОЦІАЛЬНА ПРОБЛЕМА 1.1 Проблема насильства і жорстокості по відношенню до дітей 1.2 Типи і форми жорстокого поводження з дітьми та їх наслідки 1.3 Законодавча база по захисту прав дітей від жорстокого поводження Висновок до першого розділу 1 РОЗДІЛ 2 НАСИЛЬСТВО НАД ДІТЬМИ В СІМ’Ї 2.1 Масштаби поширення насильства в сім’ї в Україні та їх причини 2.2 Профілактика сімейного насилля та реабілітація дітей , що зазнали насильства в сім’ї Висновок до другого розділу 2 Загальний висновок Список використаних джерел Додатки ВСТУП Актуальність теми полягає в тому, що одним із показників духовного розвитку та соціальної зрілості суспільства є ставлення до дітей. А тому фізичні та емоційні травми, які вони переживають, обкрадають суспільство та усіх його членів зокрема. Мета курсової роботи - висвітлення проблеми жорстокого поводження з дітьми та технологій роботи з неповнолітніми, що постраждали від насильства. При цьому підкреслюється, що насильство - це вплив однієї людини на іншу, що порушає конституційне право людини на особистісну недоторканість (у фізичному і духовному розумінні). З позиції соціальної філософії, на думку В. М. Зуєва, насильство - це також будь-яке приниження людини, що веде до обмеження фізичного та духовного потенціалу індивіда, заважає оволодіти реально заданою повнотою можливостей особистісного розвитку, це панування волі однієї людини над волею іншої. Часто діти вважаються власністю батьків, а не людьми, які мають право на захист особистості. Отже, до Міжнародних правових документів, які спрямовані на подолання насильства над людьми відносяться: - Декларація прав людини, 1948 р.; - Конвенція про боротьбу з торгівлею людьми та з експлуатацією проституції третіми особами, 1950 р.; - Декларація про політичні права жінок, 1953 р.; - Декларація ООН про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, 1963 р.; - Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, 1966р.; - Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права, 1966 р.; - Декларація ООН про ліквідацію дискримінації по відношенню до жінок, 1967 р.; - Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації по відношенню до жінок, 1979 р.; - Конвенція МОП 156 про рівні відношення та рівні можливості працюючих чоловіків та жінок, 1981 р. - Загальна декларація прав людини, 1984 р. - Конвенція про права дитини, 1989 р. - Декларація про викоріненні насильства над жінками, 1993 р. - Зобовязання, взяті Україною після Четвертої Всесвітньої конференції ООН з питань становища жінок, 1995 р. - Пекінська декларація Всесвітньої конференції зі становища жінок, 1995р. На національному рівні в Україні прийнято ряд законодавчих та нормативно-правових актів, які захищають людину від насильства, а також регламентують діяльність правоохоронців щодо попередження та припинення насильства.