Методи модифікації поліамідів та полістиролу за допомогою змішування їх з полівінілпіролідоном у в’язкотекучому стані та встановлення впливу складу сумішей на надмолекулярну структуру, технологічні і експлуатаційні властивості одержуваних матеріалів.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ „ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА” 05.17.06 - технологія полімерних і композиційних матеріалів Робота виконана у Національному університеті “Львівська політехніка” Міністерства освіти і науки України Суберляк Олег Володимирович, Національний університет “Львівська політехніка”, завідувач кафедри хімічної технології переробки пластмас Пахаренко Валерій Олександрович, Київський національний університет технологій та дизайну, завідувач кафедри технології полімерів і хімічних волокон кандидат технічних наук, професорВикористовуючи полімери різної хімічної природи, змінюючи умови підготовки компонентів сумішей та параметри їх переробки, можна одержати вироби з бажаними властивостями. Тому при створенні сумішей полімерів, в першу чергу, необхідно встановити ступінь суміщення компонентів, який залежить від умов їх змішування, молекулярної маси, здатності полімерів розчинятися один в одному, їх морфології, присутності пластифікаторів, наповнювачів та інших додатків. Вибір ПВП в даному випадку зумовлений тим, що він є представником функціонально-активних полімерів і має ряд унікальних властивостей, серед яких слід відзначити селективну сорбційну здатність, здатність до комплексоутворення з різними за природою сполуками, поверхневу активність при суміщенні з іншими полімерами тощо. Отже, дослідження технологічних властивостей сумішей на основі промислових термопластів і ПВП та експлуатаційних властивостей виробів на їх основі у взаємозвязку з їх надмолекулярною структурою є актуальними та становлять наукову та практичну цінність. Для сумішей на основі ПА-66/6 значення входових поправок при течії розтопів залежать, в основному, від технологічних параметрів переробки, а для сумішей ПА-6 - від вмісту ПВП;Вміст ПВП в сумішах становив 1-10 % мас. Дослідження показали, що при будь-яких значеннях швидкості зсуву зі збільшенням вмісту ПВП значення індекса течії n сумішей ПА-66/6 залишається майже незмінним, внаслідок чого значення енергії активації вязкої течії Еа в цій області залишається майже постійним (табл. У цей же час, для сумішей на основі ПА-6 константи реологічного рівняння n та Еа зменшуються зі збільшенням вмісту ПВП, лише при низькій температурі в області низьких швидкостей зсуву вони залишаються постійними. Встановлено, що характер залежностей входових поправок (х) сумішей термопласт - ПВП залежить від швидкості зсуву та вмісту ПВП і є різний залежно від температури (рис.2). Отримані залежності ПТР сумішей від вмісту ПВП свідчать про те, що під час введення ПВП в полістирол текучість розтопів зростає і майже не залежить від способу змішування, а в сумішах поліамід - ПВП існують концентраційні ділянки, де ПТР залишається практично постійним.Дослідженнями встановлені закономірності модифікації полівінілпіролідоном у вязкотекучому стані промислових термопластів, які відрізняються за своєю хімічною природою, текучістю та надмолекулярною структурою, що покладено в основу розроблення основ технології одержання функціоналізованих матеріалів та їх переробки. Показано, що під впливом ПВП ефективна вязкість та енергія активації вязкої течії усіх сумішей зменшується, а аномалії вязкості при швидкостях зсуву більших 10 с-1 зростають. Вязкопружні показники розтопів поліамідів залежать від вмісту ПВП і проявляють при температурах 483 та 503 К екстремальний характер внаслідок різних міжмолекулярних взаємодій між компонентами на межі поділу фаз. Показано, що зі збільшенням вмісту ПВП в сумішах на основі ПА-6 відбувається зменшення його значення міцності при розриві на 7 %, а в сумішах на основі ПА-66/6 спостерігається зростання міцності з екстремумом при вмісті ПВП 2,5 % мас. Показано, що збільшення вмісту ПВП в сумішах на основі ПА-6 приводить до зростання теплостійкості даних систем, а в сумішах ПА-6/66 - ПВП спостерігається зниження теплостійкості, що є наслідком відмінностей у значеннях ступеня кристалічності та характеру надмолекулярних утворень, які визначаються будовою макромолекул і міжмолекулярними взаємодіями.