Земельна реформа в Україні. Гарантування рівних можливостей набуття та реалізації земельних прав різними суб"єктами. Збереження та раціональне використання землі та інших ресурсів. Поєднання публічних та приватних інтересів у сфері земельних відносин.
Аннотация к работе
ТЕХНІКО-ЮРИДИЧНІ ДЕФЕКТИ ЗЕМЕЛЬНО-ПРАВОВИХ НОРМ земельний реформа ресурс правоЗавершення земельної реформи в Україні, гарантування рівних можливостей набуття та реалізації земельних прав різними субєктами, збереження та раціональне використання землі та інших природних ресурсів, оптимальне поєднання публічних та приватних інтересів у сфері земельних відносин забезпечується ефективною системою земельного права та земельного законодавства в нашій державі. Колізії, прогалини, декларативність земельно правових норм та принципів, недоліки правової термінології, вади структури правової норми та її зовнішньої фіксації у нормативно-правових актах земельного законодавства, інші юридичні дефекти знижують ефективність земельно-правових норм, що в свою чергу призводить до порушення земельних прав громадян, юридичних осіб, держави та територіальних громад, деградації земель, ускладнює чи унеможливлює задоволення земельних потреб, веде до зростання кількості земельних спорів та зростання соціальної напруги в суспільстві. До техніко-юридичних дефектів правових норм у земельному праві можна віднести дефекти земельно-правової термінології, невиправдане використання бланкетних та відсилочних норм, невизначеність земельно-правових норм, декларативність, надмірну конкретизацію та невиправдану деталізацію земельно-правових норм. 108 ЗК України, відповідно до якої у випадках, коли сусідні земельні ділянки відокремлені рослинною смугою, стежкою, рівчаком, каналом, стіною, парканом або іншою спорудою, то власники цих ділянок мають право на їх спільне використання, якщо зовнішні ознаки не вказують на те, що споруда належить лише одному з сусідів. Негативний вплив на ефективність правового регулювання земельних відносин справляє невизначеність земельно-правових норм саме у вузькому значенні, як техніко-юридичний дефект, який виявляється у логіко-мовних відступах, деформаціях у побудові та вираженні земельно-правових норм, у відсутності точного, повного нормативного правового припису, що неминуче спричинює зниження регулятивних властивостей земельного права, ускладнює тлумачення його норм та перешкоджає їх ефективній реалізації.