Безпека туристичних подорожей як умова їх організації та здійснення. Фактори ризику в даній сфері, права та обов"язки учасників. Претензійна робота в туризмі, її напрямки та значення. Принципи страхування. Сутність та види туристичних формальностей.
Аннотация к работе
туризм формальність претензійний страхування
Нині питання безпеки придбали як ніколи актуальними, оскільки цю проблему стосується всіх людей.
Бурхливий розвиток масового міжнародного туризму, його поширення на всі райони земної кулі гостріше ставить забезпечення безпеки туристів. На думку експертів, останніми роками загроза їхнього життя, здоровю та майну значно зросла. У той самий час туристичні фірми, зацікавлені насамперед у отримання прибутку, не надають своїх клієнтів достатньої інформації, і навіть мало проводять роботи з виявлення регіонів підвищеної небезпеки, зокрема і навіть районів з несприятливої кримінальної обстановкою. Через війну туристи стають жертвою внутрішньополітичних сутичок, тероризму, кримінальних злочинів, інколи ж навіть потрапляють у райони великомасштабних бойових дій в. Інформаційний прогалину намагаються заповнити урядових установ, зокрема міністерства закордонних справ.
1. Безпека подорожей
1.1 Безпека туристичних подорожей як умова їх організації та здійснення
Безпека туристичних подорожей завжди була однією з найважливіших умов їх організації та здійснення. У періоди підвищеної небезпеки інтенсивність поїздок різко знижувалася і навпаки - безпечні умови для мандрівок стимулювали їх розвиток. І нині питання безпеки подорожей знаходяться в центрі уваги учасників міжнародного туристичного співробітництва.
Так, в організаційній структурі Секретаріату Всесвітньої туристичної організації сектор № і відділу пропаганди й розвитку туризму займається питаннями безпеки й захисту. ВТО приступила до виконання всесвітньої програми з безпеки та захисту туристів, метою якої є розробка рекомендацій для держав-членів і приватного оперативного сектору, а також ухвалення загальних правил, які регулюють питання безпеки й захисту туристів. За ініціативою ВТО влітку 1995 р. в Естерунде (Швеція) проведено І міжнародну конференцію з безпеки туризму та зменшення ризиків у подорожах.
Поява нових ризиків у туризмі, спричинена терористичними актами, зокрема, подіями 11 вересня 2001 р. у США, викликала створення спеціальної Комісії зі сталого розвитку туризму в рамках ВТО, метою якої був аналіз і вживання заходів з мінімізації ризиків і наслідків їх настання.
Питання безпеки туристичних подорожей були предметом обговорення на багатьох міжнародних туристичних форумах. Особливо детально ці питання розглядались на Міжпарламентській конференції з туризму в Гаазі (Нідерланди) у 1989 р. Принцип VII і VIII Гаазької декларації з туризму і третій розділ Рекомендацій конференції цілком присвячені безпеці й захисту туристів, туристичних памяток і обєктів.
У рекомендаціях про місце туризму в економічному та соціальному розвитку сформульовано триєдине завдання, що стоїть перед організаторами й учасниками туристичних подорожей та яке повинно знайти відображення у туристичному законодавстві: «Три мети мають бути взяті за основу при розробці туристичного законодавства: а) захист туристів; б) захист будь-якої країни на випадок виникнення проблем, зумовлених розвитком туризму, зокрема в тому, що стосується впливу на довкілля й збереження культурної самобутності; в) просування туризму*»1.
Таким чином, безпека туристичних подорожей - поняття комплексне, його вирішення потребує координації зусиль усіх субєктів туризму: країн, субєктів туристичного підприємництва (туристичних фірм, підприємств) і самих туристів. Шляхи вирішення деяких проблем безпечного функціонування й розвитку туристичних подорожей визначаються у пункті 67 Рекомендацій Гаазької декларації з туризму: «Цього можна досягти шляхом: а) розробки І впровадження у життя норм безпеки для подорожей і туристичних перебувань;
б) інформування та просвіти громадськості;
в) створення інституційних рамок для вирішення проблем, повя заних з безпекою туристів, зокрема в екстремальних ситуаціях;
г) міжнародного співробітництва на двосторонньому, регіональному, субрегіональному, міжрегіональному та світовому рівнях»1.
Тобто з боку держави сприяння розвитку туризму й безпеці подорожей знаходить своє відображення у створенні законодавчих основ, які забезпечують громадський порядок і загальну безпеку та відповідний контроль за їх виконанням; у налагодженні співробітництва з іншими країнами з цих питань на дво - та багатосторонній основі; у розробці на державному рівні стандартів, нормативів, правил і програм забезпечення безпеки подорожей для туризму різних видів і субєктів туристичної діяльності та у контролі за їх дотриманням.
З боку туристів очікується розуміння й повага до країн і місцевостей, які відвідують, до їх населення, природного й культурного середовища. Туристи не повинні перевозити наркотики та інші небезпечні речовини, заохочувати проституцію, завдавати шкоди довкіллю, провокувати конфлікти з місцевим населенням. Вирішенню цих проблем значною мірою може сприяти туристична освіта та належна поінформованість туристів. Про це, зокрема, йдеться у міжнародних туристичних документах Хартія туризму і Кодекс турис