Історичні аспекти розвитку банківської системи в Італії. Групи інституту короткострокового кредитування. Діяльність універсальних комерційних банків та банківська криза 90-х років. Процес раціоналізації банківської системи країни. Функції ощадних кас.
Аннотация к работе
Банки були громадськими установами, які приймали податки і проводили деякі банківські операції. Банк користувався великими привілеями - Генуезький мер під час прийняття посади повинен був присягати на те, що він зобовязаний захищати самостійність банку і сприяти його процвітанню. Криза 30-х років серйозно вплинула на банківську систему, що змусило державу провести націоналізацію значної частини банків і сформувати найвищі органи банківської системи - Міжвідомчий комітет з кредитів і заощаджень і центральний емісійний банк - Банк Італії. Депозитні банки діляться на 5 категорій: найбільші, до їх числа входить 5 банків; великі, представлені пятьма банками; середні (11 банків); дрібні (20 банків) і 194 найдрібніших банків. Повністю державні або частково державні, серед яких особливе місце займають: "Банко націонале дел Лаворо"; "Інстітуто Сан Паоло ді Торіно"; регіональні банки "Банко ді Наполі", "Банко ді Сицилія", "Монте дел Паші ді Сієнна", "Банко ді Сардинія"; три банки національних інтересів (БІН): "Банко комерціале Італьяно" (Комерційний банк Італії), Банк Риму і "Кредіто Італьяно".Таким чином, Італія - країна, що має давні банківські традиції, завдяки яким власне і з явився термін "банк". Лише в кінці ХІХ - початку XX століття із зростанням внутрішньої економічної активності відбулося швидке відродження банківської діяльності. Банк Італії є акціонерним банком, у якому держава бере участь опосередковано, через володіння контрольними пакетами акцій установ і організацій - акціонерів Банку Італії. Для Італії, більше ніж для інших західноєвропейських країн, актуальна проблема боротьби з відмиванням грошей, і така робота ведеться як з боку Банку Італії, так і інших фінансових установ. Банківська система Італії сильно подрібнена, практично не має банків, що займають у ній домінуюче становище.
Вывод
банківський система кредитування криза
Таким чином, Італія - країна, що має давні банківські традиції, завдяки яким власне і з явився термін "банк". Лише в кінці ХІХ - початку XX століття із зростанням внутрішньої економічної активності відбулося швидке відродження банківської діяльності. А традиції сучасної банківської справи в Італії менш перевірені часом, ніж у сусідніх північних країнах.
Також, Італія - одна з небагатьох країн, у якій основний закон країни не містить згадки про центральний банк. Банк Італії є акціонерним банком, у якому держава бере участь опосередковано, через володіння контрольними пакетами акцій установ і організацій - акціонерів Банку Італії. Нагляд за діяльністю банків переважно здійснюється Банком Італії. Для Італії, більше ніж для інших західноєвропейських країн, актуальна проблема боротьби з відмиванням грошей, і така робота ведеться як з боку Банку Італії, так і інших фінансових установ. Банком Італії широко практикується передача матеріалу перевірок у слідчі органи. Комерційні банки також беруть участь у моніторингу підозрілих операцій.
Банківська система Італії сильно подрібнена, практично не має банків, що займають у ній домінуюче становище. Для італійських банків характерні: низька рентабельність або навіть збитковість; величезні суми прострочених і безнадійних до повернення сум, особливо на півдні країни; низька продуктивність праці персоналу, надмірна його кількість; високий рівень оплати праці банківських службовців і, як наслідок, - нездатність ефективно контролювати витрати; небажання впроваджувати сучасні банківські технології. Італія тривалий час була закритою країною для проникнення іноземних банків. Відкриття нового банку суворо регламентовано, а вхідні барєри, які повинні долати банки, стримують іноземних банкірів. Незважаючи на ці перешкоди, кількість філій іноземних банків в Італії регулярно зростає.
Сучасна банківська система Італії хоч і не є одною з найрозвинутіших в ЄС, все ж продовжує розвиватися. Тенденції до денаціоналізації, що зявилися, ведуть до подальшого розширення видів спеціалізованих кредитних установ, збільшення кількості комерційних банків, зміни їх структури й обсягу операцій.
Список литературы
1. Іванов В. М.,Софіщенко І. Я. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн. - К., 2011.
2. Кравець В. М., Кравець М. В. Західноєвропейський банківський бізнес. - К., 2009.
3. Кравець В.М. Західноєвропейський банківський бізнес: Становлення і сучасність. - К., 2003.