Особливості теоретичного підходу до вивчення положення людини в трансформованому світі. Вплив кризи системи цінностей в перехідному суспільстві на процеси пошуку ідентичності людини. Соматичні права людини: сутність, умови та перспективи розвитку.
Аннотация к работе
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені В.Н. ТІЛЕСНА САМОІДЕНТИФІКАЦІЯ В УМОВАХ КУЛЬТУРНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙРобота виконана на кафедрі гуманітарних дисциплін Харківської державної академії фізичної культури, Державний комітет України з фізичної культури і спорту. Науковий керівник: кандидат філософських наук, доцент Газнюк Лідія Михайлівна, Харківська державна академія фізичної культури, завідувач кафедри гуманітарних дисциплін. Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор Бурова Ольга Кузьмівна, Харківський національний університет, кафедра теоретичної і практичної філософії; Захист відбудеться 12 січня 2005 р. о 15.15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.06 Харківського національного університету ім. З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім.Технологічний тип свідомості, що утвердився в якості домінанти, виявляє нездатність відшкодувати втрату ціннісних та смисложиттєвих опор існування людини, яка втратила координатні орієнтири для самоідентифікації. Лейтмотивом соціокультурного дискурсу сучасності виступає задача „самонабуття”, самоідентифікації в умовах трансформації соціальної та природної дійсності, яка набирає темпів. Таким чином, вивчання проблем ідентичності та самоідентифікації дозволяє пролити світло на розуміння сутності людини в умовах кризи традиційних соціальних інститутів, на багато нових механізмів ціннісно-смислової регуляції в умовах глобальних змін. Комерційний та споживчий інтерес до тіла, розвиток високотехнологічної наукової медицині і генетики породжують складні філософські та етичні проблеми, які стосуються тіла, свідомості і самоідентифікації. окреслена загальна характеристика проблемного поля самоідентифікації людини і показано значущість цього процесу у взаєморозвитку людини і культури, підкреслено, що самоідентифікація займає фундаментальне місце в будь-якій культурі, оскільки є тим процесом, в якому індивід стає культурним, стає людиною.Визначено поняття, смисл та основні риси ідентичності, самоідентифікації та тілесної самоідентифікації, аналізується накопичений науковий досвід в дослідженні проблем ідентичності та самоідентифікації. В результаті визначено, що основними особливостями сучасного філософського аналізу ідентичності та ідентифікації стають: приховане чи явне протиставлення людини в процесі самоідентифікації суспільству; розгляд ідентичності як набору компонентів, одиниць самовизначення, єдність яких визначає єдність смислу, значення ідентичності, забезпечуючи індивіду й континуальність, і відмінність від інших; дослідження взаємозвязку процесу ідентифікації з людською культурою. Закономірний характер дистанціювання людини від самої себе і власного тіла (“буття поза плоттю”, розрив границь тілесності) створює можливість відчуження та опредмечування тіла, а той факт, що навіть коли людина функціонує у якості особистості, соціального субєкта, вона водночас живе “як тіло” (тобто і в рамках тіла), обумовлює необхідність становлення образу тіла. Оскільки ж у ході самопізнання людина неусвідомлено прагне до побудови такого образу тіла, який би поєднував внутрішнє і зовнішнє тіла, їй необхідно розшифрувати для себе мову власного тіла і глянути на себе зі сторони, очима Іншого. Власне тіло, яке людина “присвоює” як “своє” і до якого вона відчуває почуття прихильності, тому що тіло та інші предмети як невідємна частина “мого” викликає у людини однакові емоції і відчування, - це і є найближчий “життєвий психологічний простір” емпіричного “Я” людини.У роботі в межах комплексного підходу доведено, що процес тілесної самоідентифікації виступає першочерговим у процесі самонабуття людиною екзистенціального досвіду особистості, який постає комплексом природних, соціальних і культурних якостей людського тіла, полем взаємодії внутрішнього та зовнішнього життєвого простору людини. Тобто людина мусить досягти деяких “загальнолюдських стандартів”, створених культурою, але водночас, прагне визначити себе як індивідуальність, неповторну істоту. Звідси виходять дві перспективи погляду на власне тіло - тіло, яке є моїм, тобто має унікальні особисті ознаки, і тіло, яке є одним з-поміж інших тіл і яке порівнюється із загальними вимогами до людського тіла у даній культурі. У дослідженні доведено, що тілесна самоідентифікація грає основну роль в процесі особистісної самореалізації, оскільки тілесність є невідємною фундаментальною характеристикою людини, найбільш конкретною і безпосередньо даною для людини реальністю, і тому підґрунтям для успішної і гармонійної самореалізації особистості виступає адекватно реалізована тілесна самоідентифікація. Показано значущість самоідентифікації як процесу, завдяки якому людина засвоює культурний досвід, стає культурною, а також акцентована увага на детермінуючому впливі культури на процес набуття ідентичності.