Жанр, сюжет і система образів у поемі "Божественна комедія" Данте. Особливості композиційної будови твору письменника Символіко-алегоричний зміст поеми. Розробка системи уроків з вивчення поеми згідно шкільної програми з світової літератури для 8 класу.
Аннотация к работе
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Бакалаврська кваліфікаційна робота Напрям підготовки: 6.020303.Філологія. Мова та література (англійська) «Сюжетно - композиційні особливості поеми «Божественна комедія» Данте» Зміст Вступ Розділ 1. Символіко - алегоричний зміст поеми «Божественна комедія» Розділ 4. Методика вивчення поеми « Божественна комедія» Данте в школі Висновки Додатки Список використаної літератури Вступ Як імя Тараса Шевченка є ледь не генетичною ознакою українства, Шота Руставелі - символом Грузії, Олександра Пушкіна - уособленням величі російської культури, імя Данте Алігєрі є невідємною частиною європейськості. Для сучасників Данте, які наївно вірили в те, що поет насправді мандрував пеклом, «Божественна комедія» була твором, який показує на шлях до блаженства після смерті. Однак поема насправді значно змістовніша і має кілька смислових нашарувань, інакше не проіснувала б такий тривалий час у культурі. Адже кожне нове покоління, кожна доба знаходили у Данте аналогії з проблематикою власного життя, із суворим злободенням. : Мікеланджело, Блейк, Роден, Гуттузо, Далі, Гложнік, Раушенберг. Могутня публіцистична пристрасність Данте, моральна вимогливість в оцінках світу, церкви, людності, геніальні прозріння майбутнього - все це прочитується на сторінках Комедії. Для сучасного світу важливе те, що поема Данте дійшла до нас як утопія свободи. Власне, мандри поета крізь світи пекла, чистилища, раю - грандіозна картина важкої дороги, яку людина долає, якщо потребує волі. Поезія Данте, як влучно зауважив О. Мандельштам, завжди на ходу, в дорозі [28, с.66 ]. Генії завжди на часі, а особливо в періоди високого ідеалізму. Саме тому, що в Комедії багато неусталеного, чудернацького, жахаючого, таємничого. Пауза у зверненні мистецтва, зокрема образотворчого, до Дантових творів, яка виникла в час раціоналістичної естетики XVII ст., хоч як це не парадоксально, повторюється в мистецтві постмодернізму, не готового осягнути конструктивну цілісність, змістовні шари, тексти та підтексти поеми. Сентенція про одвічну, позачасову сучасність Данте - не є риторичним реверансом культуролога, так само як не риторичним є запитання: «Чи потрібен Данте Алігєрі мистецтву постмодернізму?» Питання, безперечно, провокативне, воно є зухвалою постмодерністською грою з великою тінню та безмежним простором «Божественної комедії», з її віддзеркаленням в образотворчому мистецтві Європи XIV-XX ст. Конгломерат образотворчої Дантеани: від Джотто, мініатюристів XIV-XV ст., Мікеланджело до Родена та аж до версій авангардистів, цей колаж із семи століть, зібраний у єдиний текст - постає своєрідним відеокліпом. В 1898 році вона переклала V пісню «Пекла» з «Божественної комедії». Постійний інтерес до художньої спадщини поета виявляв І. Франко. І, безперечно, лише той творець, хто, подібно до Франка, збагнув загадкову й горду душу геніального італійця, міг би написати такі чудові, натхненні рядки: «Дантова поема - се не лише малюнок даного закутка дійсного світу, який Данте переходив своїми ногами, і малюнок тої історичної доби з її героями й катастрофами, яку пережив Данте; се не лише малюнок того космічного порядку, який тогочасна наука бачила в світі з його поділом на землю, пекло, чистилище й небесні сфери; се не лише малюнок індивідуальної душевної драми, що відбулася в Дантовій душі; се щось іще більше, ще глибше: се малюнок душевного перелому в душі кожного чоловіка, того перелому, що починається гріхом, порушенням суспільного порядку та етичного закону, і через безодні завзятості, зневіри, розпуки доходить до жалю, каяття, покути і кінчиться розкошами поєднання і душевного відродження та заспокоєння. До духовних урвищ першої Дантики - Пекла, впритул наблизився Сальвадор Далі як втілювач сліпої долі - екзистенції, та алогізму життя. Данте заперечував добу, яка на його очах та його зусиллями ставала архівом, але в ньому як в авангардистові була сила для нового шляху та нескінченного пошуку в просторі - часі людської духовності. «Божественна комедія» написана в жанрі бачення, популярного в середньовічній літературі, в якому за звичаєм зображували «ходіння по муках» (тобто в пекло, де знаходилися грішники), при цьому туди могли потрапити лише святі, іноді - Богородиця. Гомер був першим, Данте другим епічним поетом, утвір якого представляє ясний і зрозумілий звязок з пізнаннями, почуттями і релігією того століття, коли він жив, і зі століттями наступними, - пише Шеллі. Пекло Гомера і Данте продуманіші, чим у Вергілія, де замість царства мертвих простий будинок з різними потаєними ходами і, на думку А.А. Катеніна, у розповіді дуже холодно і майже смішно. У усіх випадках глобальні параметри світу в його тягучій за межу реального співвідносяться з особистими долями творчої особи, поета, ученого, його улюбленої жінки і того, хто може бути і другом, і опонентом, оскільки в Гете це дух заперечення Рафаель, у Булгакова - гуманний лиходій Воланд, а в Данте - надійний супутник в Пеклі і Чистилищі - друг і учитель давньоримський пое