Осмислення культурно-історичної динаміки масових свят у контексті цілісності свята як феномена культури, характеристика його сутнісного наповнення, структури і функціональних компонентів як масового дійства. Роль та функції свята в різні історичні епохи.
Аннотация к работе
Свято як соціально-художнє явище: досвід опрацювання проблемиСвята зберігають свій евристичний вплив у сучасних дослідженнях, особливо щодо розуміння культурних, антропологічних і соціальних основ свята та його функціонального діапазону як феномена культурного буття людини. Свято - ідеальний світ, модель світогляду й світорозуміння як конкретного індивіда, так і суспільства у цілому, адже потенціал свята в культурному бутті людини є багатовимірним: воно є джерелом відновлення фізичних сил, тобто має рекреаційну функцію, допомагає збагнути сутність буття та часу, гармонізувати життя, сприяє створенню атмосфери дружньої комунікації. An interdisciplinary approach, which provides a comprehensive analysis of the stated problem with the broad involvement of scientific works on cultural studies, history of culture, aesthetics, as well as the sociology of culture, plays a significant role in understanding the phenomenon of "holiday." The holiday is an ideal world, a model of outlook and worldview of both a particular individual and society in general, because the potential of the holiday in the cultural life of man is multidimensional: it is a source of renewal of physical forces, that is, it has a recreational function, helps to understand the essence of being and time, harmonize life, contributes to creating an atmosphere of friendly communication. Так, Платон в роботі "Закони" зокрема зауважував, що "боги зі співчуття до людського роду, народженому для праць, встановили замість перепочинку від цих праць божественні святкування, дарували Муз, Аполлона, їх предводителя, і Діоніса як учасників цих святкувань, щоб можна було виправляти недоліки виховання на святкуваннях за допомогою богів" [6, 101].