Основні підвалини філософії Канта. Пізнання не як споглядання, а як діяльність, що проходить за власними законами. Сходинки й рівні мислення: розсудок та розум. Мораль як засіб досягнення результату. Свобода і етика. Принцип "розумного егоїзму".
Аннотация к работе
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Київський національний економічний університет імені Вадима ГетьманаВідокремивши явища («речі для нас») від «речей у собі», які, за Іммануїлом Кантом, не подаються у досвіді, а доводиться, що речі самі собою пізнати не можна, що пізнаються лише явища чи ті засоби, якими впливають на органи чуттів. Для того щоб перетворитися на досвід, тобто щось обєктивне та загально значуще, необхідна участь іншої пізнавальної здатності - розуму, який виконує функції підведення чуттєвих почуттів під загальні поняття (які теж, за Кантом, апріорні). Коли розум звертається до ідеї світу, то зустрічається із суперечностями, які не можна вирішити, так званими антиноміями, яких Іммануїл Кант виділяє чотири: перша - світ має кінець у просторі та часі і світ безмежний у просторі та часі; друга - усе у світі просте та неподільне, усе у світі складне та поділяється; третя - у світі існує свобода, у світі немає свободи, усе відбувається внаслідок необхідності; четверта - існує Бог як першопричина світу, не існує ніякої першопричини світу, тобто Бога. Та звідси Іммануїл Кант теж зробив не безумовні висновки: відніс мораль до сфери надприродного, інакше людина буде морально безвідповідальною (тому що у природній сфері панує необхідність і немає місця свободі); якщо Бога немає, то з необхідністю Бог має стати вигаданим, інакше мораль буде аморальною (тому що аморально вимагати від людини моральних дій, якщо суперечать всьому устрою суспільного життя і немає ніякої надії на потойбічну відплату); якщо моральні почуття суперечать моральному обовязку, то слід віддавати перевагу обовязку, звідси відомий заклик «в імя людини, але не для реальної людини». Кант прибічник пріоритету повинності над цінністю в моралі, в цьому він бачить специфіку моральності, крім того, він першим в історії етики звернув увагу на загальний характер моральних вимог, на те, що вони в своєму примусовому значенні розповсюджуються на усіх людей, в кінці кінців на людство в цілому.