Огляд основних підвалин філософії І. Канта. Аналіз антиномій розуму. Визначення самоцінності людини та ролі відчуттів. Дослідження етики обов’язку. Розгляд моральних вимог до людини. З’ясування рівнів причинності. Співвідношення свободи і моральності.
Аннотация к работе
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені Вадима ГетьманаВідокремивши явища («речі для нас») від «речей у собі», які, за Іммануїлом Кантом, не подаються у досвіді, а доводиться, що речі самі собою пізнати не можна, що пізнаються лише явища чи ті засоби, якими впливають на органи чуттів. Для того щоб перетворитися на досвід, тобто щось обєктивне та загально значуще, необхідна участь іншої пізнавальної здатності - розуму, який виконує функції підведення чуттєвих почуттів під загальні поняття (які теж, за Кантом, апріорні). Коли розум звертається до ідеї світу, то зустрічається із суперечностями, які не можна вирішити, так званими антиноміями, яких Іммануїл Кант виділяє чотири: перша - світ має кінець у просторі та часі і світ безмежний у просторі та часі; друга - усе у світі просте та неподільне, усе у світі складне та поділяється; третя - у світі існує свобода, у світі немає свободи, усе відбувається внаслідок необхідності; четверта - існує Бог як першопричина світу, не існує ніякої першопричини світу, тобто Бога. Та звідси Іммануїл Кант теж зробив не безумовні висновки: відніс мораль до сфери надприродного, інакше людина буде морально безвідповідальною (тому що у природній сфері панує необхідність і немає місця свободі); якщо Бога немає, то з необхідністю Бог має стати вигаданим, інакше мораль буде аморальною (тому що аморально вимагати від людини моральних дій, якщо суперечать всьому устрою суспільного життя і немає ніякої надії на потойбічну відплату); якщо моральні почуття суперечать моральному обовязку, то слід віддавати перевагу обовязку, звідси відомий заклик «в імя людини, але не для реальної людини». Відкрито та описано сходинки й рівні мислення: розсудок та розум, показано, що розум, по суті, діалектичний, хоча властива суперечливість лише розуму, а не самій дійсності.Чимало видатних філософів розмірковували над поняттям «свободи», що є вона за своє суттю, яку роль виконує у житті людини. Канта, що «свобода розмахувати руками закінчується біля кінчика носа іншої людини». Суспільна мораль завжди накладала на людину важку ношу обовязків та упереджень. І,якщо упередження - це, скоріше, психологічний барєр, який можна подолати,то нехтування обовязками завжди буде засуджуватись мораллю.