Дослідження питання свободи праці засуджених до обмеження чи позбавлення волі та осіб, які відбули покарання. Характеристика особливостей реалізації принципу свободи праці таких осіб. Право засуджених до обмеження чи позбавлення волі на оплачувану працю.
Аннотация к работе
СВОБОДА ПРАЦІ ЗАСУДЖЕНИХ ДО ОБМЕЖЕННЯ ЧИ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ ТА ОСІБ, ЯКІ ВІДБУЛИ ПОКАРАННЯУ статті досліджується питання свободи праці засуджених до обмеження чи позбавлення волі та осіб, які відбули покарання, розглядається питання реалізації принципу свободи праці таких осіб. Аналізуючи чинне законодавство про працю та існуючу практику забезпечення свободи праці, можна дійти попереднього висновку, що обмеження цієї свободи та принципу можуть мати місце залежно від характеристики особи-власника свободи праці, а також залежно від території, на якій реалізується ця свобода, та зважаючи на ситуації (умови), в якій ця свобода та принцип реалізуються й забезпечуються. З цих підстав субєктів-власників свободи, які реалізують або здатні (чи фактично нездатні) реалізувати свою свободу, необхідно розглядати у більш широкому сенсі, що дозволить більш комплексно проаналізувати реальні їх можливості в питанні реалізації свободи порівняно з абстрактним субєктом-власником свободи праці, з одного боку, а також широту поширеності дії на них принципу свободи праці - з іншого. Таким чином, гарантуючи поширеність принципу свободи праці на засуджених до обмеження волі та уточнюючи межі дії цього принципу стосовно таких осіб, законодавець у нормах КВК України прямо вказав на те, що представники вказаної групи осіб обмежені в реалізації гарантованої їм свободи праці: з одного боку, засуджені до обмеження волі можуть працювати чи відмовитись від трудової зайнятості, а з іншого - особи, які бажають працювати, обмежені у виборі професій, роботодавців тощо. Отже, вважаємо невиправданою «відірваність» теорії від практики, коли вчені у своїх спеціальних дослідженнях про свободу праці засуджених ідеалізують потреби засуджених та демонізують державу, на яку ці вчені покладають тягарі щодо забезпечення засуджених корисною для них працею, що начебто диктується самим принципом свободи праці (хоча держава не вважається такою, що порушує принцип свободи праці у частині права на працю, коли забезпечення працею усіх бажаючих працювати є унеможливленим обєктивними факторами).