Аналіз та систематизація поглядів на свободу особи, концептуалізованих українською політичною думкою правого спрямування 20–30-х рр. ХХ ст. Особливості світоглядних засад клерикального напряму українського консерватизму. Суть свободи особи в країні.
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора політичних наукДенисенко Валерій Миколайович, Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри теорії та історії політичної науки Кураса НАН України, завідувач відділу соціально-політичної історії, Заслужений діяч науки і техніки України доктор політичних наук, доцент Нагорняк Михайло Миколайович, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, професор кафедри міжнародних відносин доктор політичних наук, професор Чемшит Олександр Олександрович, Севастопольський національний технічний університет, завідувач кафедри філософських і соціальних наук Захист відбудеться 30 вересня о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.17 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: вул. Із дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: вул.Складний і неоднозначний процес державотворення в Україні підтвердив необхідність зламу суспільно-політичних відносин, традиційно зорієнтованих на патерналістський характер взаємин особи й держави, перетворення артикульованих ідей свободи особи на політичну практику. Якщо державницький підхід представників української політичної думки правого спрямування є загальновизнаним, то концепція захисту свободи особи, яку обговорювали Ю. Дослідження, у яких ставиться під сумнів вагомість проблеми свободи особи в теоретичних та ідеологічних концептах українських правих сил, не враховують їх послідовної й наполегливої боротьби за європейський політичний і культурний вибір України, за подолання розриву між декларованими гаслами й політичною практикою. сформулювати суть свободи особи як вияву особистих та громадянських прав і свобод в українській політичній думці правого спрямування; розкрити підходи української політичної думки правого спрямування до свободи особи та проблем політичного лідерства в контексті свободи особи.У розділі 1 «Джерельна база та методологія дослідження» структуровано джерела дослідження, узагальнено ретроспективу й сучасні напрями у вивченні української політичної думки правого спрямування, виокремлено аспекти, що стосуються свободи особи, та вибрано методологію вивчення наукової проблеми. У пункті 1.1.1 «Стан наукової розробки теми» розглянуті праці, які присвячені українській політичні думці правого спрямування, поділено на такі групи: 1) радянська історіографія; 2) праці, базовані на апологетиці правої думки; 3) праці західних дослідників; 4) сучасні дослідження, зорієнтовані на обєктивне наукове розкриття теми. Основні труднощі в оцінюванні української політичної думки правого спрямування викликані передусім ігноруванням у попередній період модернізаційного потенціалу, який вона розкривала в українському суспільстві. У підрозділі 1.2 «Теоретико-методологічні основи дослідження української політичної думки правого спрямування» доведено, що маємо підстави говорити про достатню самостійність й одночасну залученість до загальноцивілізаційних процесів специфіки української політичної думки, якій властиві і схожі, і відмінні від аналогічних явищ інших народів та країн риси. Порівняльний метод (компаративістика) дає змогу провести порівняльний аналіз та визначити на цій підставі особливості, а також спільні та відмінні риси: 1) основних підходів європейської політичної думки та української політичної думки правого спрямування щодо свободи особи; 2) теоретичних засад різних напрямів української політичної думки правого спрямування щодо свободи особи; 3) механізму реалізації свободи особи, базованого на поєднанні інституційного та морально-етичних інструментаріїв політичної й неполітичної діяльності.Представники цього інтелектуального напряму сформували велику частину своїх ідей під впливом історичного і політичного досвіду Визвольних змагань 1917-1920 рр. Дослідження поглядів української політичної думки правого спрямування на свободу особи базується на значному та різноманітному масиві джерел. Зясовано, що права українська політична думка міжвоєнного періоду сприяла засвоєнню і втіленню цінностей свободи особи, її змісту в максимально широкому суспільному середовищі не через штучно витворений теоретичний концепт, а через засвоєння культурних, моральних цінностей, співвідносних із приватним життям людини й політичною практикою, перетворюючи абстрактні цінності на суспільно значущу діяльність конкретної людини. Встановлено, що одним із головних завдань, вирішення якого є неминучим, відповідно до концепції свободи особи в українській політичній думці правого спрямування, є подолання політичного відчуження й утвердження ідеї актуалізації політичної діяльності завдяки зміцненню звязків людини із суспільним життям, через закріплення усвідомлення взаємозвязку реалізації повноцінного особистого життя із розвязанням суспільно-політичних проблем.