Вияв свободи людини в індивідуальному та соціальному вимірах в дискусії між лібералізмом та комунітаризмом. Взаємозв"язок індивідуалізму, приватності, автономії як окремих вимірів свободи та їх роль у становленні, самоздійсненні та самоствердженні особи.
Аннотация к работе
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИРоботу виконано на кафедрі філософії Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України. Науковий керівник: Мельник Володимир Петрович, доктор філософських наук, професор, декан філософського факультету, завідувач кафедри теорії та історії культури Львівського національного університету імені Івана Франка Офіційні опоненти: Бичко Ігор Валентинович доктор філософських наук, професор кафедри історії філософії Київського національного університету імені Тараса Шевченка Захист відбудеться 10 квітня 2007 року о 12 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.02 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Із дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79005, м.Свободу визначають як основну його категорію: навколо неї будують міркування, концепції та теоретичні структури ліберального характеру, у яких особливо наголошено на діалектичному співвідношенні індивідуального та соціального в житті людини, на тому, яким чином окрема особа здатна актуалізовувати й реалізовувати свободу, притаманну кожному індивідові від народження. Наприкінці ХХ - на початку ХХІ століття ця проблематика стає обєктом інтенсивних дискусій між лібералізмом та комунітаризмом, в яких лібералізм постає як виразник індивідуалістичної тенденції, а комунітаризм, своєю чергою, звертає увагу на соціальну складову життя людини. Можна стверджувати, що в сучасній філософській думці західних (передовсім англосаксонських) країн аналіз співвідношення індивідуального й соціального вимірів свободи передбачає неминуче звернення до ліберальних та комунітаристських концепцій, у яких ці виміри виявляють себе через розкриття змісту індивідуалізму, приватності, публічності, автономії, спільноти та низки інших категорій. Свобода як ідеал стає важливим предметом аналізу соціально-політичних процесів останніх десятиліть у вітчизняному дискурсі, проте відзначимо, що українська академічна спільнота повинна більш активно залучатись в опрацювання здобутків, невдач та обґрунтованих теоретичних напрацювань розвинутих країн із ліберально-демократичним типом суспільства, зокрема аналізувати діалог між лібералізмом та його комунітаристською критикою. Отже, це вказує на актуальність дослідження таких індивідуальних та соціальних вимірів свободи, як індивідуалізм, приватність, публічність, автономія, спільнота в межах ліберально-комунітаристського дискурсу.У Вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження; визначено звязок з науково-дослідницькою роботою кафедри, на якій виконано дисертацію; вказано обєкт і предмет дослідження; проаналізовано застосовані в дослідженні методи і принципи; сформульовано мету та завдання; визначено наукову новизну положень, що виносяться на захист; розкрито теоретичне та практичне значення роботи; подано відомості про апробацію дослідження та його структуру. У першому розділі “Теоретико-методологічні підвалини соціально-філософського аналізу феномена свободи” розкрито засади й елементи історичної спадщини розуміння ідеї свободи. Серед них виділено такі, що присвячені аналізу ідеї свободи, а також феноменам індивідуалізму, приватності та автономії. У межах цієї дискусії можна виділити мислителів, які досліджують лібералізм у його різноманітних подобах в сучасному світі (Д. Берлін розумів деяку приватність, притаманну кожній особі (існування особистої сфери, у межах якої людина робить те, що обирає й хоче, у яку не має права втручатися ніхто сторонній), а поняття позитивної свободи тісно повязане з поняттям автономії (невідємне право на самовизначення кожної особи).У висновках сформульовано основні результати дисертаційного дослідження, які можна звести до таких позицій: Розкриття свободи та її вимірів у сучасному світі актуалізується в ліберальних та комунітаристських соціально-філософських теоріях, які ставлять за мету адекватно відтворити соціальну дійсність. У цих концепціях зміст свободи виражається в індивідуальному та соціальному аспектах через такі виміри, як індивідуалізм, приватність, публічність, автономія, спільнота. Лібералізм, пройшовши тривалу еволюцію та розвиваючись під впливом критики, насамперед комунітаристської, в останні десятиліття ХХ - на початку ХХІ століть усвідомлює важливість того звязку, через який проявляється соціальність людини як одна з її необхідних та суттєвих рис. У контексті ідеї автономії в комунітаристській критиці виділено два аспекти: звинувачення лібералів у втраті міцного інструментального звязку між особою та її соціальним оточенням, заперечення - якщо не повне, то принаймні часткове - включення субєкта у процесі його соціалізації в обєктивний контекст; звинувачення лібералів у розриві та спотворенні міцного емоційного-афективного звязку між особою та її соціальним оточенням.