Характеристика жанру історичного роману в англійській та французькій літературі ХІХ століття. Роман "Саламбо" як історичний твір. Жанр роману у творчості Флобера. Своєрідність та джерело подій, співвідношення "правди факту" та художньої правди у романі.
Аннотация к работе
В творчості Флобера можна відокремити такі домінуючі теми: любов, війна, краса, які є взаємоповязаними. Джерелом для романа "Саламбо" послугувала "Загальна історія" Полібія - античного історика ІІ століття до н. е., котра під пером Флобера з научної хроніки перетворилася у живописну динамічну картину відродженого миру давнини. Ці події і визначають роман як історичний. Автор, ніби справжній романтик, насолоджується буйністю ароматів і фарб півдня, але, як завжди, перед ним стоїть завдання правдивого відтворення дійсності, психологічної достовірності персонажів. 3) дослідити роман "Саламбо" як історичний роман.Історичний роман - це роман, побудований на історичному сюжеті, який відтворює у художній формі якусь епоху, певний період історії. В історичному романі історична правда поєднується з художньою правдою, історичний факт - з художнім вимислом, справжні історичні особи - з особами вигаданими, вимисел уміщений в межі зображуваної епохи. Перший справжній історичний роман створив Вальтер Скотт, котрий зумів поєднати історичний факт з художнім вимислом, користуючись при цьому як романтичними, так і реалістичними способами зображення. Історичний роман Вальтера Скотта поєднував в собі межі різних жанрів: нравоописуючого, психологічного, авантюрного романів. Скотта виконували роль не лише експозиції, а й історичного коментаря до подій і персонажів; розповідна лінія в романах створила історичну перспективу розвитку подій, письменник закликав свого читача до нової ролі - не лише учасника подій, а й сторонньої людини, яка на все дивилася з боку; діалоги відзначилися історизмом, особливостями поетики.Романтизм у Франції початково сприймався як іноземне явище, чому немало сприяли самі романтики, які посилалися на Шекспіра і Шіллера, Кальдерона і Ман-Дзоні. Але романтизм мав сильне коріння у французькій історії та культурі, тому він справив величезний вплив на долю національного мистецтва, висунувши великих творців: Гюго - в літературі, Делакруа - в живописі, Берліоза - в музиці. Прийнято вважати, що романтизм виник як реакція на Просвітництво, хоча існували прямі підтвердження того, що повного розриву між просвітниками і романтиками у Франції не було. 1795-1815 рр. - період вступу в літературу перших романтиків, виникнення романтичного руху, засновниками якого були Жермена де Сталь і Франсуа Рене де Шатобріан. 1827-1835 роках романтизм повністю набуває рис напряму (тобто романтики обєдналися єдиним художнім методом), і цей напрям став провідним у французькій літературі.В ньому спочатку розглядається спочатку виникнення жанру історичного роману, а потім його розвиток у французькій літературі ХІХ століття. Історичний роман пройшов нелегкий шлях до його визнання. Створив цей жанр видатний англійський письменник Вальтер Скотт. Скотта став не лише продовженням літературних традицій, а й невідомим до того художнім синтезом мистецтва та історичноі науки, що відкрило новий етап у розвитку світової літератури. Такий яскравий і широкий розквіт літератури та мистецтва в цю пору багато в чому визначається тими глибокими і нерідко бурхливими соціальними і політичними зрушеннями, якими було так багате XIX століття.Навчався Флобер у рідному місті, поки не покинув його, щоб вивчати право у Парижі. Йому був близьким поетичний символ романтика Альфреда де Віньї - "вежа із слонової кості", що прославляє художника над господарями життя - буржуа: "Зачинимо двері, піднімемось на самий верх нашої башти із слонової кості, на найостаннішу сходинку, ближче до неба. Естетизм характеризує саму "техніку" Флобера: він своєрідно стилізує дійсність, навмисно стає в позу споглядальника людей і речей "здалека", милується їх речовою та плотською суттю. Флобером рішуче заперечується соціально-виховна роль мистецтва, обґрунтовується право художника вирушати від дійсності в минуле, в глиб століть. Для Флобера "стиль - це спосіб мислити", мова - основа, першоелемент художньої форми, невіддільної від самої суті твору: "Форма - сама суть думки, як думка - душа форми, її життя".Флобер збирав матеріал для роману "Саламбо", який був закінчений в 1862 р. Так виник роман "Саламбо". У "Саламбо" Флобер відтворив не тільки історичні декорації, а й суть доби, а головне - психологію "природних героїв". Не смог і не захотів Флобер уникнути зображення низькості політичних діячів: у романі про давню давнину письменник змалював членів Ради республіки безчесними, підступними, корисливими й жорстокими, їхніми прототипами стали сучасники автора - так "цвяхи чобіт" не давали йому відірватися від реальності. Але якщо всі почуття Емми були спотворені прагненням наслідувати облудних ідеалів, а її розум сприяв лише формуванню перекручених подань про світ (роман "Пані Боварі"), то Саламбо є настільки чистою й природної, що навіть саме почуття любові вона не називає цим словом, але вмирає, не в змозі пережити загибель коханого.Твір "
План
Зміст
Вступ
Розділ І. Характеристика жанру історичного роману
1.1 Історичний роман В. Скотта
1.2 Історичний роман у французькій літературі ХІХ століття
Висновки до розділу І Розділ ІІ. Роман "Саламбо" як історичний роман
2.1 Жанр романа у творчості Флобера
2.2 Своєрідність роману "Саламбо"
2.2.1 Джерело подій роману "Саламбо"
2.2.2 Авторське бачення історичних подій
2.2.3 Співвідношення "правди факту" та художньої правди у романі
Висновки до розділу ІІ
Загальні висновки
Список використаних джерел
Вывод
Даний розділ "Характеристика жанру історичного роману" присвячений теоретичній частині наукової роботи. В ньому спочатку розглядається спочатку виникнення жанру історичного роману, а потім його розвиток у французькій літературі ХІХ століття.
Історичний роман пройшов нелегкий шлях до його визнання. Створив цей жанр видатний англійський письменник Вальтер Скотт.
Історичний роман В. Скотта став не лише продовженням літературних традицій, а й невідомим до того художнім синтезом мистецтва та історичноі науки, що відкрило новий етап у розвитку світової літератури.
В історію світової культури XIX ст. увійшло як доба піднесення і розквіту літератури, образотворчого мистецтва, музики. Саме в цей час зявилися твори, що становлять дорогоцінне надбання духовної культури всього людства.
XIX вік дав воістину неоціненний внесок у скарбницю світової культури. Такий яскравий і широкий розквіт літератури та мистецтва в цю пору багато в чому визначається тими глибокими і нерідко бурхливими соціальними і політичними зрушеннями, якими було так багате XIX століття.
Французька література одна з найдавніших європейських літератур. Це найстаріша література романською мовою. Французька література має багату історію, що починається зі становлення французької мови приблизно в кінці 9 століття.
У літературі XIX століття два головних напрямки - романтизм і реалізм. Романтична доба починається в девяності роки вісімнадцятого століття і охоплює всю першу половину століття.
Я гадаю, що історичний роман має дуже велике значення для сучасності та майбутнього. Тому що тільки у цьому жанрі літератури читач дізнається про минуле, про цікаві факти з минулого, про мальовничі подіі історії людства. І за допомогою авторського слова разом з героями роману поглибиться і переживе ці події знову. Завдяки історичному жанру в людини виховується любов та вірність своїй вітчизні.
Підводячи підсумок, хочу завершити словами польського літературознавця В. Малиновського: "Історичний роман - жанр найвищого ступеня".