Структура загальноосвітнього курсу православної церковної школи, розроблена в результаті її докорінного перетворення в 1867–1869 рр. Проблеми формування педагогічних кадрів для шкіл духовного відомства, які виникли в пореформений та пізні періоди.
Аннотация к работе
Світський компонент православної духовної освіти в Російській імперії (1857-1884 рр.)За цих умов розпочався, й продовжується до цього часу активний процес відродження цілісної системи православної духовної освіти в Росії, ступінь ефективності якої багато в чому залежить від комплексної організації навчального процесу, заснованої не тільки на богословській, але й на загальноосвітній підготовці учнів духовно-навчальних закладів, що значною мірою підвищує кваліфікаційний рівень представників православного кліру, їх теоретичну підготовку й педагогічну майстерність. У звязку з цим особливу увагу привертає духовно-освітня реформа 1867-1869 рр. як найбільш прогресивна і результативна в історії православної церковної школи в Росії. Комплексне вивчення механізму викладання світських дисциплін, розробленого в ході даної реформи, може бути особливо корисне для сучасних духовно-навчальних закладів як Росії, так і України. Більш того, тема дисертаційного дослідження має важливе значення і як окрема наукова проблема, оскільки дозволяє висвітлити один із маловивчених аспектів історії Православної Церкви в Росії, оцінити її внесок у розвиток російської культури другої половини ХІХ ст., у тому числі в розвиток освіти і науки. Мета роботи полягає в комплексному вивченні та аналізі стану й ефективності загальноосвітньої підготовки учнів російської православної церковної школи, реорганізованої в результаті її реформи 1867-1869 рр. Виходячи з цього, необхідно розвязати такі наукові завдання: показати стан системи російської православної духовної освіти в період реакційної політики Миколи І; визначити причини й механізм підготовки духовно-освітньої реформи 1867-1869 рр.;У першому розділі «Історіографія і джерела дослідження» аналізується ступінь висвітлення проблеми світського компонента православної духовної освіти в Росії в дорадянській, радянській і пострадянській історіографії, у роботах представників російського зарубіжжя, а також пропонується аналітичний огляд джерельної бази наукової проблеми. Проте в роботах цих авторів зроблені спроби відмовитися від усталених стереотипів, знайти нові підходи до вивчення історії російської православної духовної освіти та окремих духовно-навчальних закладів, до висвітлення діяльності кращих представників церковної школи й науки ХІХ - початку ХХ ст. Але, розглядаючи історію розвитку духовної освіти в загальному контексті історії Православної Церкви в Росії лише як фрагмент, названі вище автори не займалися спеціальними розробками проблем церковної школи, а тому їх роботи становлять інтерес тільки в сукупності із загальним обсягом досліджень з цього наукового питання. Другий підрозділ «Аналіз навчальних програм зі світських дисциплін, затверджених для православної церковної школи в результаті духовно-освітньої реформи 1867-1869 рр.» включає в себе аналітичне дослідження нових навчальних програм з гуманітарних, точних і природничих дисциплін, розроблених у пореформений період для духовних училищ, семінарій і академій, а також зміст естетичного й фізичного виховання учнів православної церковної школи. З цією метою вперше в історії російської духовної освіти для викладачів були розроблені й зафіксовані в училищних, семінарських і академічних статутах відповідні професійні вимоги, які збільшувалися залежно від статусу навчального закладу; у духовних семінаріях та академіях почалося здійснення теоретичної й практичної підготовки педагогів для церковної школи; у духовних академіях широкого застосування здобула практика закордонних відряджень для вивчення науково-педагогічного досвіду; до роботи в церковній школі почали активно залучатися викладачі з інших навчальних закладів.