Проблеми, пов’язані з зарубіжними довідковими біографічними виданнями. Дослідження словникових та близьких до них видань, що становлять довідковий ресурс біографічної інформації. Характеристика напрямів і тенденцій розвитку історико-біографічних ресурсів.
Аннотация к работе
Світовии досвід формування ресурсів історико-біографічної інформації за нової і новітньої добиЗ огляду на цю ретроспективу, початок інтенсивної підготовки і випуску у Європі з XVII, а, особливо, з першої половини XVIII ст., довідкових біографічних видань - словників, збірників життєписів, біобібліографічних довідників слід вважати, на нашу думку, не становленням, а лише важливою якісною трансформацією досить давно розпочатого укладання і використання ресурсів біографічної інформації. Чи не єдиний узагальнюючий огляд європейських і світових біографічних та біобібліографічних словників було підготовлено А. М. У процесі збиральницької роботи, під впливом розвитку наукових підходів до біографії як обєкта репрезентації поступово і часом суперечливо почали формуватися уявлення про біографічні словники як особливий вид видання, їх концептуальні, методологічні і методичні засади, зокрема, щодо критеріїв відбору імен видатних діячів, шляхів представлення їх внеску у різні сфери життя, відображення історичного контексту. Не дивлячись на численні помилки і лакуни, які сучасники швидко помітили, праця, в якій було реалізовано прагнення до нагромадження і систематизації знань (дані про майже 60 тис. діячів усіх часів і народів), зявилися певні елементи критичного ставлення до джерел і авторитетів, уніфікація структурної побудови статей (переважно стислих), подання бібліографії, мала довге життя у німецькій науці і культурі. її засадничі принципи наслідували укладачі наступних біографічних словників [21, с. Хоча словник Мішо й далекий від досконалості, він швидко став джерелом прямих запозичень для інших видань, у першу чергу - 46-томної «Нової загальної біографії...» братів Фірмен Дідо, яку завдяки використанню вже напрацьованого матеріалу вдалося випустити у досить стислий для тієї доби термін - з 1852-го по 1866 р. Водночас, за висновками фахівців, науковий рівень цієї праці був вищий, ніж видання «Мішо» [12, с.