Світова організація торгівлі, її роль у МЕВ. Форми передачі технології. Особливості функціонування офшорних зон. Південний спільний ринок (МЕРКОСУР). Проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності України.
Аннотация к работе
Світова організація торгівлі (СОТ) - це провідна міжнародна економічна організація, членами якої вже сьогодні є 149 країн, на долю яких припадає близько 96% обсягів світової торгівлі. Після приєднання ряду країн, які зараз є кандидатами на вступ, у рамках СОТ здійснюватиметься майже весь світовий торговельний оборот товарів та послуг. Членство у СОТ стало на сьогодні практично обовязковою умовою для будь-якої країни, що прагне інтегруватися у світове господарство. Члени СОТ, формулюючи вимоги до країн-претендентів стосовно доступу до їх ринків, відстоюють інтереси власних компаній, захищаючи таким чином власне виробництво та робочі місця. Загальні переваги від членства у СОТ можна підсумовувати в такий спосіб: - створення більш сприятливих умов доступу на світові ринки товарів і послуг на основі передбачуваності і стабільності розвитку торговельних відносин із країнами-членами СОТ, включаючи транспарентність їхньої зовнішньоекономічної політики;Під її впливом відбуваються корінні зміни в структурі сучасного виробництва, еволюція міжнародного поділу праці, формування нових моделей економічного розвитку. На думку багатьох дослідників, технологія перетворюється у вирішальний фактор соціально-економічного розвитку. Зростання пріоритетності порівняно з тріадою класичних факторів виробництва (природні ресурси, праця, капітал) четвертого, сучасного фактору - інноваційного підприємництва, який спрощено визначається як технологічний; На сучасному міжнародному ринку технологій функціонують субєкти всіх структурних рівнів світової економіки. Монополізація ринку технологій крупними фірмами, що можуть фінансувати масштабні НДДКР і проекти призводять до посилення конкурентної боротьби між розвиненими країнами і до згортання науково - технічної (НТ) діяльності в країнах з нижчими темпами соціально - економічного розвитку.Фірми можуть вільно відкривати депозити в будь-якій валюті в яких-небудь банках. Засновуючи ОК в одній з численних юрисдикцій, комерційні компанії реалізують своє право платника податків вибрати будь-які припустимі законом методи для зменшення податкових зобовязань, звільнення від митних тарифів, валютного контролю, експортних і імпортних квот. Хоча формування підприємств в офшорних зонах асоціюється з відмиванням тіньового капіталу, однак створення дочірніх компаній іноземними інвесторами в офшорних зонах є ефективним механізмом залучення значних іноземних інвестицій, створенням нових робочих місць, що сприяє розвитку національної економіки. Кабінет Міністрів України на засіданні 24лютого 2003 року затвердив новий перелік офшорних зон, збільшивши його до 37 країн (територій). По-друге, це обумовлено системою зовнішніх факторів: надмірною (від 20 до 90%) залежністю економіки України від монопольних імпортних ринків постачання стратегічно важливих товарних позицій (енергоносіїв, сировинних та інших матеріальних ресурсів) для життєво важливих галузей виробництва; наявністю тисяч українських підприємств, задіяних у виробничих циклах, кінцева продукція яких виробляється за межами України; високою) залежністю процесу структурного та технологічного реформування економіки України від різних форм зовнішніх джерел фінансування; відсутністю розвинутої зовнішньоторговельної інфраструктури (інформаційної, законодавчої, маркетингової, організаційної, трейдерської, біржової, виставочної, рекламної тощо); зберіганням Україною статусу «торговельного аутсайдера» світовій торгівлі через відсутність повного чи асоційованого членства у Світовій організації торгівлі (COT), Європейському союзі (ЄС), Центрально-Європейській асоціації вільної торгівлі (ЦЕФТА) та інших торговельно-інтеграційних угрупованнях системи ГАТТ/СОТ, а через це слабкою конкурентозахищеністю зовнішньоекономічної діяльності України в умовах жорсткої конкурентної боротьби на міжнародних ринках товарів, капіталів і послуг; певним тиском інших країн на зовнішньоекономічну діяльність України через прямі та побічні форми різноманітних торговельних, інвестиційних торговельно-стандартних, фітосанітарних, технологічних і фінансових обмежень.
План
Зміст
1. Світова організація торгівлі, її роль у МЕВ.
2. Форми передачі технології.
3. Особливості функціонування офшорних зон.
4. Південний спільний ринок (МЕРКОСУР).
5. Проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності України.
2. Антонюк Л. Л. Міжнародна конкуретноспроможність країн: теорія та механізм реалізації. - К.: КНЕУ, 2004. - 275с.
3. Гаврилюк О. В., Румянцев А. П. Економічна інтеграція в сучасному світі. - К.: Наукова думка, 1991. - 400 с.
4. Економічна енциклопедія: У трьох томах, т.1/ Редкол.:С.В.Мочерний (відп.ред.) та ін. - К.:Видавничий центр «Академія», 2000 - 864 с.
5. Козик В. В. Міжнародні економічні відносини. - К.: Знання, 2004. - 408с.
6. Кривовязюк І.В. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства. Навчальний посібник. - Луцьк.: Настиря, 2005. - 140 с.
7. Ломакин В.К. Мировая экономика: Учебник для вузов. - М.: Финансы и статистика, 1998.
8. Макуха С. М. Міжнародні господарські звязки країн із перехідною економікою в умовах глобалізації. - Харків: Право, 2005. - 304с
9. Міжнародна економічна інтеграція на початку ХХІ століття. - К.: Знання України, 2004. - 299с
10. Міжнародні економічні відносини: система регулювання міжнародних економічних відносин / А. С. Філіпенко, І. В. Бураковський, В. С. Будкін та ін. - К.: Либідь, 1994. - 254 с.
11. Международные экономические отношения: Учебник: 3-е изд./ В. Е. Рыбалкин, Ю. А. Щербанин, Л. В. Балдин и др.; под ред. проф. В. Е. Рыбалкина. - М., 1999. 3. Международные экономические отношения: Учебник / Е. Ф. Жуков, Т. И. Капаева, Л. Т. Литвиненко и др.; под ред. проф. Е. Ф. Жукова. - М., 1999.
12. Павлов В.І., Кривовязюк І.В. приватизація державних підприємств: Навч.посібник. - Луцьк: Настиря, 1998. - 180 с.
13. Панченко Є.Г. Міжнародний менеджмент. - К.: КНЕУ, 1996. - 80 с.
14. Поручник А. М. Міжнародна економіка. - К.: КНЕУ, 2005. - 157с
15. Світова економіка: Підручник / А.С.Філіпенко, О.І. Рогач, О.І.Шнирков та ін. - Либідь, 2000. - 582 с.
16. Сергеев П.В. Мировая экономика: Учеб. пособие для вузов. - М., 1999
17. Сергеев П.В. Мировое хозяйство и международные экономические отношения на современном этапе: Учеб. пособие по курсу “Мировая экономика”. - М.: Новый Юрист, 1998.
18. Семенов К.А. Международные экономические отношения: Курс лекций. - М.: Гардарика, 1998.
19. Стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації: Монографія / За ред. Д.Г.Лукяненка. - К.:КНЕУ, 2001. - 538 с.
20. Фомичев В.И. Международная торговля: Учебник. - М.: ИНФРА-М, 1998.
21. Україна і світове господарство: взаємодія на межі тисячоліть / А.С. Філіпченко, В.С. Будкін, А.С. Гальчинський та ін. - К.:Либідь, 2002. - 470 с.