Стислий огляд життєвого шляху та діяльності Жан-Жака Руссо - видатного французького філософа, письменника, композитора та ідеолога просвітництва. Руссоїстські ідеї та їх вплив на європейську культуру. Вплив руссоїзму на французьку революцію 1789 року.
Аннотация к работе
Світоглядна система Жан-Жака Руссо завоювала величезну популярність ще за життя, він був визнаним володарем дум більшості французів другої половини XVIII століття. Вчення Руссо, котре зявилося реакцією проти панування розуму і що проголосило права почуття, засноване на принципі сентименталізму в поєднанні з двома іншими принципами: індивідуалізму і натуралізму; коротко воно може бути визначене, як троїстий культ: почуття, людської особистості і природи. Якщо в першу половину XVIII ст. у Франції панувало вольтеріанство з його раціоналізмом, скептицизмом, зневірою і духом глузування, то в шістдесятих роках в боротьбу з ним вступає руссозїм - з його сентименталізмом, релігійністю, моралізмом і пафосом, що розростається поступово у вельми впливову течію. Ще за життя Руссо, його твори, особливо «Нова Елоїза» і «Еміль», справили дуже сильне враження у Франції та за її межами і породили значні групи шанувальників і наслідувачів. Епоха революції була часом справжнього апофеозу Руссо, який з письменника, пригніченого й переслідуваного владою при «старому порядку», переродився в офіційно визнаного новим урядом натхненника революційного руху, пророка і філософа революції.Ставши учнем гравера, Руссо зазнав багатьох принижень, господар часто кривдив його. Руссо ще не було й 16 років, коли він був змушений покинути Женеву і податися на пошуки кращої долі. Невідомо, як би склалися його подальші мандри, але від голодної смерті Руссо врятував щасливий випадок: юнакові надала притулок пані де Варане, і в серці Жана Жака спалахнуло глибоке і сильне почуття до неї. Тут минуло 12 найспокійніших років життя Руссо. Дідро запропонував Руссо написати низку статей для музичного розділу «Енциклопедії».Великий інтерес до Руссо зявився насамперед у Еразма Дарвіна, діда видатного натураліста, а першим типовим англійським руссоістом був Томас Дей, що видав під впливом «Еміля» педагогічний роман «Сентферт і Мертон» (1783). Руссо вплинув на шотландську школу «філософії здорового глузду», на чолі якої стояв Джемс Бітті (1735-1799), автор «Досвіду про істину», «Досвіду про поезію і музику» та ін. Суспільно-політичні доктрини Руссо відбилися у Прістлея (Treatise on Civil governement 1768), Прайса (Observations on Civil History 1775), Тома Пена (Rights of man 1791), і особливо у Вільяма Годвіна («Political Justice» 1791, 2-е вид. Хоча Руссо був сам багатьом зобовязаний англійському роману з Річардсоном на чолі , він вплинув у свою чергу на Стерна (Sentimental Journey, 1768), Гольдсміта (Векфільдський священик 1766, «Трістрам Шенд» 1760 - 1768 ), Генрі Брука (The fool of Quality 1716), Генрі Макензі (The man of feeling, 1771), пані Інчбалд (« Проста історія», 1791) та ін. У Німеччині Шиллер (1759 - 1805) в дні юності також знаходився під чарівністю ідей Руссо і вшанував його могилу захоплюючими віршами; його особливо захоплювала проповідь звільнення особистості, що знайшла яскраве вираження в юнацьких драмах і в ліриці; образ маркіза Пози в «Дон Карлосі» уворився як під впливом просвітніх ідей взагалі, так і специфічних рис руссоїзма.Таким чином руссоїзм охопив Європу та певним чином вплинув на подальший розвиток культурної думки та життя в цілому багатьох країн. Оскільки романтичний настрій виходив із руссоїзма в широкому сенсі слова, майже всі французькі романтики, в тій чи іншій мірі, випробували на собі вплив з боку Руссо, тим більше, що і поезія «світової скорботи», поширена в романтичну епоху, була повязана з його імям. Сюди відноситься Балланш (1776 - 1847) , Сенанкура (1770 - 1846) , Бенжамен Констан (1767 - 1830), Ламартін (1790 - 1869) і т. д., але особливо пройнята руссоїзмом Жорж Санд (1804 - 1876), яку називали «дочкою Жан Жака». Найблискучішим проповідником ідей Руссо зявився в поезії Байрона (1788 - 1824), злив руссоїзм із поезією «світової скорботи»; таке ж поєднання помічається і у Лермонтова (1814 - 1841) і у деяких інших.
План
План
Вступ
1. Жан-Жак Руссо як ідеолог просвітництва
2. Руссоїстські ідеї та їх вплив на європейську культуру
3. Вплив руссоїзму на французьку революцію 1789 року
Висновок
Список використаної літератури
Вывод
Таким чином руссоїзм охопив Європу та певним чином вплинув на подальший розвиток культурної думки та життя в цілому багатьох країн. Він виявився двосічною зброєю, яку можна було використовувати як в прогресивних, так і в реакційних цілях. Оскільки романтичний настрій виходив із руссоїзма в широкому сенсі слова, майже всі французькі романтики, в тій чи іншій мірі, випробували на собі вплив з боку Руссо, тим більше, що і поезія «світової скорботи», поширена в романтичну епоху, була повязана з його імям. Сюди відноситься Балланш (1776 - 1847) , Сенанкура (1770 - 1846) , Бенжамен Констан (1767 - 1830), Ламартін (1790 - 1869) і т. д., але особливо пройнята руссоїзмом Жорж Санд (1804 - 1876), яку називали «дочкою Жан Жака».
У силу зазначених вище причин, співчутливе ставлення до Руссо не рідкість і у німецьких романтиків, також як і у англійських. Найблискучішим проповідником ідей Руссо зявився в поезії Байрона (1788 - 1824), злив руссоїзм із поезією «світової скорботи»; таке ж поєднання помічається і у Лермонтова (1814 - 1841) і у деяких інших.
Руссоїзм не зник і в другій половині XIX ст., але його прояви робляться більш невловимими і ускладнюються різного роду іншими тенденціями. Педагогічні ідеї Руссо до цих пір не втратили значення. Його принципи - «повернення до природи», спрощення і т.д. - знаходили собі нерідко співчуття у багатьох письменників. Моралісти та соціальні утопісти часом надихалися їм. Найяскравішим виразником руссоїзму, глибоко, звичайно видозміненого, згідно з новими потребами епохи та індивідуальними особливостями письменника, зявився в наш час Л.М. Толстой з його різкою критикою культури, моралізмом, закликом до релігійних, демократичних ідеалів, індивідуалістичними прагненнями в суспільно-політичній сфері і т.д.
Список литературы
1. Розанов М. Ж.Ж. Руссо и литературное движение в конце XVIII в. и начале XIX в. ;
2. Руссо Ж.-Ж. Общественный договор // Руссо Ж.-Ж. Философские сочинения. М.: Наука. 1990. С. 242;
3. Верцман И.Е. Жан-Жак Руссо и романтизм // Проблемы романтизма. Сб. статей. М.: Искусство. 1971;
4. Руссо, Жан-Жак. Про суспільну угоду, або принципи політичного права / Пер. з фр. та ком. О. Хома. - К: Port-Royal, 2001 . - 349 с.;
5. Верцман И. Ю. Жан-Жак Руссо., М., 1976;
6. Дворцов А. Т. Жан Жак Руссо, М., 1980;
7. Damrosch, Leo (2005). Jean-Jacques Rousseau: Restless Genius. New York: Houghton Mifflin;
8. Дімітріс Кіцікіс , Jean-Jacques Rousseau et les origines francaises du fascisme. Nantes: Ars Magna Editions, 2006.