Аналіз антропологічних та аксіологічних інтенцій в філософсько-проповідницькій думці св. Димитрія (Туптала) проповідника митрополита Ростовського (1651-1709) в контексті культури українського Козацького бароко II половини XVII — початку XVIII століть.
Аннотация к работе
Димитрій (Туптало) - філософ козацького бароко25 років цей відомий на весь світ агіограф, письменник і драматург, церковний і культурний діяч присвятив проповідництву і ігуменству в різних українських монастирях за часів Руїни (1657-1687) і далі аж до ставлення його за наказом царя Петра І митрополитом Сибірським (1700-1701), а потім Ростовським (1702-1709). Димитрія (Туптала), митрополита Ростовського, як і його наставників-викладачів з Києво-Могилянського колегіуму: Інокентія Гізеля, Лазара Барановича (високе духовне Козацьке бароко), Йоаникія Галятовського (помірне Козацьке бароко, до якого можна також віднести творчість усіх представників Чернігівського просвітительського кола, очолюваного Л. У всіх народів є свої моральні філософи, які сприяли становленню народного характеру у його найкращих рисах, явили собою приклад особистого духовного піднесення: у китайців - це Конфуцій, який закликав до миру, припинення воєн, збереження народних традицій, духовного просвітництва, у єгиптян - це засновник чернецтва, преподобний Антоній Великий, у народів південно-східної Азії - це Будда, у греків і каппадокійців - ранньовізантійські християнські філософи-святителі Василь Великий, Григорій Богослов, Іоанн Златоуст, а також пізніші філософи: Симеон Новий Богослов і святитель Григорій Палама, у євреїв - послідовники Ісуса Христа: апостоли Петро і Павло, Яків брат Господній, апостоли-євангелісти Матфей, Марко, Лука і Іоанн тощо, у сирійців - св. мученик і філософ Максим Сповідник, преподобний Іоанн Дамаскин, у римлян - блаженні Августін Гіппонський, Фома Аквінський і Ієронім - найбільш прославлений у живописі Відродження аскет, перекладач Біблії і моральний філософ-ригорист. Димитрія повчаннями-«кончето» за їхній дотепний задум, символічну метафоричність і алегоричність; він писав, що бароковий «проповідник мав на меті значно вразити слухача, вдарити по його розуму або почуттю...» [12, с. Димитрія відбувалася, коли українські магнати, прагнучи подальшого укорінення себе серед аристократії за рахунок знедолення народу, зраджували його державні інтереси, тяжіли до Польщі, тоді як козаки - до православної Гетьманської держави, а народ, який винищували у братніх козацьких і загарбницьких територіально-сусідських війнах, а потім закріпачили - до закінчення воєн, миру і спокою в державі.