Історія ідеї соціальної держави. "Новий курс" Рузвельта. Співвідношення держави і особи, загальна характеристика. Правовий статус, свободи, головні обов’язки та гарантії особи. Характеристика основних шляхів формування правової держави її в Україні.
Аннотация к работе
Вступ Актуальність теми. Сьогодні хіба що не найважливішою стає проблема розбудови молодої держави України, вибір шляху розвитку якої було остаточно зроблено із прийняттям 28 червня 1996 року Конституції України. Зокрема згідно із її статтею 1, Україна є демократичною, правовою, і соціальною державою. У сучасний період правова держава становить предмет зацікавленості представників різних суспільних наук: правознавців, політологів, економістів, соціологів, філософів. Історія ідеї соціальної держави Ідея соціальної держави сформувалася наприкінці XIX - початку XX століть як результат об’єктивних соціально-економічних процесів, що відбувалися в житті буржуазного суспільства, коли в протиріччя увійшли два його найвагоміших принципи - принцип свободи і принцип рівності. А. Сміт, Д.С. Мілль, Б. Констан, Д. Локк та інші захищали теорію індивідуальної свободи людини, відводячи державі, як основний обов’язок охороняти цю свободу від будь-якого втручання, у тому числі й від втручання самої держави. Власне, концепцію соціальної держави вперше було сформульовано в працях німецьких учених ХIХ століття: Л. фон Штейна, Ю. Оффнера, Ф. Науманна, А. Вагнера. При цьому першочергове значення мало вирішення так званого «соціального питання», загострення якого бачилося як головна загроза стабільності суспільства. Згідно з Штейном, місія соціальної державна рівні управління реалізується у конкретних управлінських функціях держави, зокрема: усунення юридичних перепон, вільному міжкласовому переходу за допомогою надання всім громадянам однакових прав, передусім прав власності; турботи про суспільні потреби, що забезпечують кожній особистості фізичні умови самостійності;сприяння праці, яка не має капіталу, в досягненні господарської самостійності, наприклад, через страхові справи, самодопомогу у вигляді різних союзів тощо. Саме ним було подолано підхід до держави як до арени класової боротьби і вперше утверджено пріоритет співвідношення «особистість - держава» на противагу попередньому «суспільство - держава», а головною метою держави проголошено економічний та соціальний прогрес. Найбільш радикальну теоретичну основу інтервенціоністської соціальної держави висунув у 1879 р. німецький учений А. Вагнер, видатний економіст часів Бісмарка, один з яскравих представників школи Державного соціалізму, прибічник державного і християнського соціалізму, котрий визначає свої погляди як соціально-правові. В СРСР (до середини 80-х років XX ст.) переважав статичний підхід до прав людини; для демократичного камуфляжу до законодавства (Конституції) було введено розділи про права, свободи та обовязки особи.