Економічний зміст категорії власності, її типи і основні форми. Принципи та методи контролю функціонування державної власності, характеристика приватизаційних процесів в Україні. Приватна власність як спосіб стимулювання підприємницької ініціативи.
Аннотация к работе
Власність - основна складова економічних відносин, на якій тримається решта складових частин економічної системи. Саме власність обумовлює поєднання робітника із засобами виробництва, визначає кінцеву мету розвитку економічної системи, спосіб розподілу вже вироблених матеріальних благ та послуг і врешті - решт соціально структуру суспільства Власність як економічне відношення формується ще на початку становлення людського суспільства. Вивченням власності займалися і класики економічної теорії, зокрема Карл Маркс, який при трактуванні власності підкреслював домінування економічної природи власності над її юридичною формою, а також вбачав у них перш за все відносини між людьми на відміну від відношення людини до речі. Особливість цієї “універсальної метатеорії” полягає в тому, що при тлумаченні власності вони оперують не економічним поняттям власності, а використовують термін “право власності”, тобто власністю є не речі і ресурси самі по собі, а комплекс прав на їх використання (право володіння, використання, управління, право на отримання доходу, відчуження, споживання та знищення блага, а також на передачу його у спадок та захист від ушкодження з зовнішнього середовища. Це, знову таки, зумовлено тим, що відносини власності складають підвалини будь-якої економічної системи, тому вже встановлені в Україні відносини власності, що складали основу адміністративно-командної системи господарювання не можуть залишитися без змін, бо в противному випадку становлення системи ринкових відносин буде приречене на невдачу, оскільки головною умовою функціонування ринкової економіки є плюралізм форм власності.Власником є володар засобів виробництва, тобто привласнення передбачає наявність двох сторін відносин власності - субєктів і обєктів привласнення. Привласнення завжди передбачає збільшення власності, у противному випадку власність втрачає свій економічний сенс. У кінцевому рахунку використання передбачає споживання речей або виготовлених з них виробів Розпорядження - це прийняття власником чи іншими особами рішень з приводу функціонування обєкта власності, засноване на праві підприємця передавати майно у межах, визначених власником. У звязку з цим важливо відмітити, що підприємець в ринковій економіці може і не бути власником, але обовязково повинен мати право володіння, використання і розпорядження. Історична тенденція розвитку еволюції відносин власності полягає в тому, що зміст власності як відношення власник-не власник витісняється більш обширним поняттям-повний власник - неповний власник.В економічній теорії і статистиці державна власність визначається через заперечення: власність не приватна вважається публічною. В останньому випадку вона протиставляється не державній або муніципальній формі власності, а іншому типово частці підприємству - акціонерному товариству закритого типу, частці товариству з обмеженою відповідальністю, сімейній фірмі або фірмі з одним власником. Звідси ж і масове уявлення (у теорії і праві) про те, що публічний сектор економіки сформований безвідносно, нейтрально до форми власності і являє собою сукупність підприємств (власне державних, змішаних і/або часток), що охоплюють ключові загальнонаціональні і стратегічні сфери економіки. Феномен відсутності видимого інтересу статистичних органів і урядів західних країн до своєї власності для нас дивний ще і тому, що ми памятаємо недавнє соціалістичне минуле, у якому управління економікою було дійсно немислиме і неможливе без обліку і статистики державної власності. Парламент і уряд цікавить інше цілком правомірне і більш актуальне питання: які доходи одержує держбюджет від цієї власності, чи відповідають вони обсягу власності держави?Визначити обсяг держвласності надзвичайно важко.Власність розвивається за власними законами.У звязку з цим постає цілком природне питання: у чому смисл І процесу історичної еволюції власності, на якій основі він розвивається, які чинники його зумовлюють? Власність характеризує спосіб взаємодії людини з природою.Визначити сутність еволюційного розвитку відносин власності можна лише з урахуванням загальної спрямованості цивілізаційного прогресу, який підпорядкований інтересам людини. Кожний новий, вищий за своїм змістом ступінь у розвитку відносин власності має розглядатися, виходячи з якісних змін у способі взаємодії людини з природою, характері присвоєння засобів та результатів її праці в інтересах розвитку багатства особистості. З цих позицій має аналізуватись і розвиток різних форм власності, конкретно історична сукупність яких визначає структуру і зміст виробничих відносин того чи іншого суспільства.
План
ЗМІСТ
ВСТУП
1. ЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ КАТЕГОРІЇ ВЛАСНОСТІ
1.1 ВІДНОСИНИ ВЛАСНОСТІ: ЇХ ТИПИ І ФОРМИ
1.2 ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАСНОСТІ