Соціально-теоретичний аналіз філософсько-теологічних ідей Гегеля. Причини гносеологічного скепсису. Релігійний вимір світу як одна з необхідних форм раціонального діалогу людини зі світом культури. Особливості філософської думки Німеччини ХІХ століття.
Аннотация к работе
ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Сутність теологічного і філософського просвітництва: від Гегеля до Фейєрбаха (соціальний аспект)Робота виконана в Донецькому державному університеті економіки і торгівлі ім. Науковий керівник - доктор філософських наук, професор, ЯЛІ Іван Олександрович, завіючий кафедри філософських наук Донецького державного університету економіки і торгівлі ім. Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор ШКОДА Володимир Васильович, професор кафедри Харківського національного університету ім. Каразіна кандидат філософських наук, Попов Володимир Юрієвич, доцент кафедри філософії Донецького національного університету Захист відбудеться 23 січня 2004 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.11.051.06 у Донецькому національному університеті (83055, м.Тому в даному дисертаційному дослідженні обєктом уваги є не тільки факт пропаганди ідей просвітництва, але й показано, про що просвітництво свідчить як соціальне явище взагалі. Чому для просвітництва є цікавим питання про співвідношення феноменів філософського і теологічного просвітництва? Зміст багатьох проблем тільки тоді стає ясний, коли дослідник добирається до їхніх джерел, до їхньої релігійної чи філософської природи. Тому в дослідженні дається відповідь на питання, яким чином релігія виступила (і виступає) фундаментальною основою і джерелом творчих сил і здібностей людини. Але безпосередньо просвітництво як явище соціального життя та доля закладеної Гегелем традиції просвітництва розглядалися дуже обмеженим числом дослідників на Заході (М.Спираючись на філософію релігії Гегеля, показано, чому релігія здатна виступити глибинною семантикою соціального буття людини, з чого випливає необхідність релігійного відображення як способу, яким відбувається формування культурної приналежності й вираження універсальності людини, а також яким чином через релігію реалізується ця універсальність. Оскільки за сутністю кожної речі людина бачить не тільки її предметність, а смисл і призначення, тому релігії не виявляють природу предмета, але задають йому траєкторії існування. У такий спосіб релігія виступає для людини формою освоєння світу та її (людини) власних можливостей. Релігія дозволяє людині апріорно побудувати ієрархію світу культурної творчості, пропонує людині ціннісну систему відліку, звільняючи її від необхідності постійного світоглядного пошуку. Релігії в будь-якій культурі гарантують єдність того світу, у якому живе людина, забезпечують можливість існувати за людською міркою, без її орієнтирів існування виявляється неможливим.