Податок на додану вартість - різновид непрямого оподаткування, що є обов"язковим платежем загальнодержавного значення з універсальними ставками і однаковими податковими зобов"язаннями платників перед державою. Особливості складання податкової накладної.
Аннотация к работе
Вступ Податки існують у людському суспільстві майже тисячу років, але для людини немає більш гнітючої процедури, ніж сплата їх. Податки є невідємною частиною господарства держави як історичної форми задоволення колективних потреб. Держава не може існувати за рахунок лише добровільних, благодійних надходжень. Входження України в ринкову економіку зумовило необхідність створення власної податкової системи, яка не повинна бути простим копіюванням досвіду інших країн. Але існує ряд основних податків, які дістали загально світове визнання, хоча механізм їх справляння може суттєво відрізнятися в різних країнах. До них належать: основні прямі податки - прибутковий податок із доходів юридичних осіб і фізичних осіб, а також такі форми непрямого оподаткування, як специфічні акцизи представником яких є акцизний збір, та універсальні акцизи, до яких належить податку на додану вартість. Універсальні акцизи містяться в цінах на всі товари. Як й інші непрямі податки, він входить до ціни товарів (робіт, послуг) і сплачується покупцем продавцю у складі вартості придбаного товару. Перерахування податку до бюджету здійснює продавець, але не в загальній сумі податкових зобовязань, а в сумі податкових зобовязань, зменшених на суму податку, що сплачений або підлягає сплаті постачальникам. Додану вартість можна подати у вигляді рівняння : заробітна плата прибуток = вартість реалізації - витрати на виробництво або придбання (без врахування заробітної плати). База оподаткування визначатиметься на основі контрактної вартості товарів/послуг, але не нижче звичайних цін. Фіскальні переваги ПДВ полягають в його високій дохідності - він має широку податкову базу, і практично кожна особа сплачує цей податок незалежно від того, який дохід одержує. Як зауважує відомий вітчизняний економіст А.І.Крисоватий, хибним є тлумачення про те, що непрямі податки виступають лише основним джерелом податкових надходжень Важливою є регулювальна функція ПДВ, адже його застосування впливає на інфляцію та ціноутворення. Серед функцій, притаманних ПДВ, окремі вчені виділяють розподільчу - суть її полягає в тому, що до бюджету вилучається частина доходів від високорентабельних видів діяльності, яка потім спрямовується у збиткові, але важливі для життя суспільства сфери економіки. Таким чином, сутність і роль податку на додану вартість в економічній системі держави розкривається на основі функцій, що притаманні даній податковій формі, тобто він забезпечує надійні та стабільні бюджетні надходження, дає змогу оперативно реагувати на необхідність додаткових доходів простим підняттям ставки податку, а також впливає на споживання й доходи суб’єктів господарювання. 1.1 Платники податку на додану вартість Для цілей оподаткування платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також: особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством; особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено. Норми не застосовуються до операцій з ввезення на митну територію України фізичними особами (громадянами) чи субєктами підприємницької діяльності, які не є платниками податку, культурних цінностей. Норми цього підпункту не поширюються на управителів майна, які здійснюють управління активами інститутів спільного інвестування, фондів банківського управління, фондів фінансування будівництва та фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону; 6) особа, що проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави (у тому числі майна, визначеного у статті 172 Митного кодексу України), незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій із постачання товарів/послуг, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством; 7) особа, що уповноважена вносити податок з обєктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності, що перебувають у підпорядкуванні платника податку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Особою,