Релігійна ідентичність як одна з головних ідентичностей, притаманних людині. Характеристика компонентів структури релігійної ідентичності. Аналіз методів формування когнітивного і афективного компоненту релігійної ідентичності сучасних українських учнів.
Аннотация к работе
СУТНІСТЬ РЕЛІГІЙНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ, ЇЇ СКЛАДОВІ І КОНСТРУЮВАННЯСаме ця ідентичність знаходиться біля витоків як традиційних, так і нових форм ідентичностей, формуючи уявлення людини про себе, своє місце в суспільстві та саме суспільство. релігійний ідентичність український людина Поведінковий компонент є найбільш досліджуваним виміром релігійності і часто вважається одним із найкращих показників рівня релігійності. За визнанням Томаса Лукманна та Чарльза Тейлора, провідних сучасних дослідників релігійності, релігійність лише змінила форму - вона втратила свій традиційний, інституційний характер, поступившись релігії невидимій, суб‘єктивній, яка наприклад, поєднує елементи різних релігій (синкретизм), ставиться вибірково до власного віровизнання (наприклад, визнає свою приналежність до релігії та водночас ігнорує релігійні практики чи дотримується релігійних практик, але байдужа до самої віри). Проте, паралельно з послабленням ролі релігії в житті соціуму та переходом від релігійної до світської, раціональної моделі суспільства, зменшенням впливу християнства на культурне життя сучасної Європи, в країнах пострадянського простору ми спостерігаємо протилежну тенденцію. Попри те, що майже 30% українців вважають, що Церква та релігія мають бути національно орієнтованими, на 2010 р. кількість язичницьких громад в Україні складала трохи більше ста, а кількість українців, які визнали себе язичниками протягом останніх п‘ятнадцяти років, коливалась від 0 % до 0,1 %.