Зайнятість населення як правова категорія, її сутність та особливості. Соціально-правова основа механізму державного і міжнародного регулювання відносин, пов"язаних з реалізацією громадянами права на працю, захист від безробіття та соціальний захист.
Аннотация к работе
Сутність правової категорії "зайнятість населення"Розвиваючи думку про економічну природу зайнятості населення, варто зазначити, що зайнятість - це задоволення потреб працездатного населення у сфері суспільної та індивідуальної праці. Зайнятість населення має важливе міжнародне політико-правове значення, яке полягає у визнанні світовою спільнотою безперечного права кожної людини на "працю, на вільний вибір праці, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття" [3]. Вона визнає право кожного громадянина на працю; право кожного громадянина заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується; право на відповідні, безпечні та здорові умови праці; право на таку заробітну плату, яка визначена законом; право на захист від безробіття; право на захист від незаконного звільнення, а також право на своєчасне отримання винагороди за свою працю [6]. Механізм державного правового регулювання зайнятості населення формується на основі соціально-правових норм Закону України "Про зайнятість громадян" від 01.03.1991 року, Кодексу Законів України про працю від 10.12.1971 року, Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 року, Закону України "Про підприємництво" від 07.02.1991 року та іншими нормативно-правовими актами, які визначають правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення та його захисту від безробіття, а також соціальні гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю, яка визначена в нашій державі найвищою соціальною цінністю, незалежно від сфери її застосування. Зайнятість населення, що проживає на території України, забезпечується державою шляхом проведення активної соціально-економічної політики, спрямованої на задоволення його потреб у добровільному виборі виду діяльності; стимулювання створення нових робочих місць і розвитку підприємництва; надання своїм громадянам можливості вільно обирати для себе види діяльності, які не заборонені законодавством, у тому числі і таки, які не повязані з виконанням оплачуваної роботи; надання своїм громадянам права вільно обирати для себе професію, вид діяльності та місце роботи відповідно до своїх здібностей та професійної підготовки з урахуванням особистих інтересів і суспільних потреб.